Киянин Леонід Добрянський прибув до Ірландії в березні 2022 року. Наразі він проживає в місті Корк. У бесіді з виданням «Kаштан NEWS» він поділився своїми враженнями про життя в цій країні. Наш співрозмовник – 71-річний геолог за освітою, кандидат наук, який тривалий час працював у Києві в Інституті геологічних наук НАН України.
Пане Леоніде, готуючись до розмови з Вами, ми дізналися з архівних публікацій, що Ви були одним із тих, хто наприкінці 1980-х років активно брав участь у незалежних громадських рухах та організаціях в Україні. Разом з однодумцями, зокрема, створили організацію «Спадщина».
Радянська імперія вже занепадала, і для нас, молодих науковців, це стало сигналом, що українцям потрібно активніше звільнятися від тоталітарного режиму. Я пам’ятаю, що в листопаді 1988 року в Києві проходив масовий мітинг «Екологія і ми», на якому акцентувалася увага на руйнівних наслідках знищення природи радянським режимом, а в цілому – на екоциді. Потім, коли була проголошена незалежність України, я вважав, що «вулична мітингова демократія» має закінчитися, і парламент повинен взяти на себе відповідальність, приймаючи відповідні закони. Тому я повністю занурився в свою геологічну науку, тим більше що «підходила» докторська дисертація. Але обставини склалися так, що я не зміг написати докторську, хоча намагався (посміхається. – Ред.).
Зрештою, доля так склалася, що після початку широкомасштабної російської агресії Ви опинилися в далекому ірландському місті Корк. Чому Ви на це наважилися?
Ця історія має давнє коріння. У київській школі вчителем англійської мови у моєї доньки був британець, справжній носій мови, який був великим шанувальником ірландської культури. Після закінчення університету донька Надія поїхала до Ірландії здобувати другу освіту. Коли розпочалася велика війна, вона запропонувала нам, батькам, переїхати до Ірландії. 2022 рік став роком великих випробувань для нашої родини: через чотири місяці після початку агресії не стало дружини. Сьогодні ми живемо з донькою в місті Корк, вона займається історичними науками, вивчає архіви, пише дисертацію про громадянську війну у Північній Ірландії. А син мешкає у Києві.
Чому саме Корк? Донька там проживала?
Ні. Спочатку, у травні 2022 року, ця родина волонтера надала нам притулок у Корку. Потім у Лондоні наукова керівниця доньки через своїх батьків допомогла нам знайти житло в Корку. Ми живемо в церковній службовій квартирі (приміщення протестантської церкви).
Цікаво, що в Корку сьогодні існує дві категорії українців. Перша – діаспора, яка тут вже понад 20 років. Друга, найбільша – біженці, які прибули після 24 лютого 2022 року. Це не просто біженці від війни, а особи, яким Ірландія надала особливий статус – тимчасовий захист.
Де живуть українці в Корку?
В основному в готелях, церковних приміщеннях та приватних будинках ірландців, яким держава компенсує вартість орендної плати. Я чув, що багато готелів у Корку, де проживали українці, нині порожні – люди або повернулися в Україну, або шукають інше житло.
В Ірландії діють державні програми допомоги для біженців?
Так. Основна допомога – так звані кошти «утримання». Спочатку я, як пенсіонер, отримував 250 євро на тиждень. Потім, коли попросили задекларувати вартість пенсійних виплат в Україні, цю допомогу трохи зменшили. Є безкоштовні поїздки (потяги, автобуси). Надія отримує стипендію як науковиця. Щодо комунальних послуг, то ми самі їх оплачували.
Ви вже адаптувалися до життя в Ірландії, до її клімату?
Думаю, так. Загалом, відповідь на це питання залежить від того, на якому рівні ти володієш англійською. В Україні у мене не було потреби добре знати цю мову, тому я її забував. А тут довелося відвідувати мовні курси. Окрім англійської, я також вивчаю ірландську.
Наскільки згуртована українська громада в Корку?
Між українцями є взаємодія, вони не відвертаються один від одного. До речі, на прохання Інституту національної пам’яті України я записав історії біженців, які втекли сюди від війни (всього близько сорока таких записів, вони також про діаспорян). На День Незалежності України ми збирали благодійні кошти для армії.
Сьогодні українці в Корку мають кілька своїх обʼєднань, організацій, структур або проєктів. У нас є Українська греко-католицька церква (священник – отець Роман). Починаючи з Різдва 2022 року, щонеділі проводяться служби в Дугласі.
У Корку функціонує волонтерська організація «Штаб Півдня», яка обʼєднує переважно українців-діаспорян (керівник – Віктор Данилюк). Вони постійно допомагають українській армії та постачають гуманітарну допомогу мешканцям звільнених територій України. Минулої осені 2022 року вони запустили проєкт – Українська недільна школа.
Польська діаспора разом з ірландцями на початку повномасштабної російської агресії створила організацію «Together4Ukraine», яка зосередила увагу на сфері послуг (керівниця – Світлана Захарова). Вони пропонують курси англійської мови, психологічну допомогу для матерів, а також ігрові форми дозвілля для їхніх дітей. Є постійні україномовні консультації з усіх питань. Щотижневі зустрічі українських пенсіонерів тут називаються «Бабусі і дідусі разом» (я, до речі, є одним із активних учасників).
При церкві Святого Петра в 2022 році була зареєстрована українська громада, першим проєктом якої став український хор «Калина». Керівниця і диригентка хору – Світлана Дейкун. Це – перший проєкт українських біженців. Я також співаю в цьому хорі.
