У Києві є безліч місць з цікавою історією, про які мало хто знає
Київ поділений на десять адміністративних одиниць — районів. Кожен із них має історію, традиції та цікаві локації. «Каштан NEWS» ділиться та нагадує про захоплюючі факти київських районів. У попередньому випуску ми розглядали території з назвами Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора, Лиса гора, Чорна гора, Черепанова гора, Корчувате, Феофанія, Іподром, «Експоцентр». Сьогодні ми поговоримо про Льодовий стадіон.
Розташування
Льодовий стадіон або Льодова арена, як його ще називають, розташований у Голосіївському районі, на проспекті Глушкова, 9. Будівництво критої спортивної арени розпочалося на його території в середині 80-х років минулого століття. У 1984 році тодішній перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький особисто вирішив, що кияни повинні мати можливість займатися спортом цілий рік, тому було оголошено конкурс на її будівництво. Кошторис проекту складав 3 мільйони радянських карбованців — це була значна сума для того часу. Будівництво арени стартувало через два роки і… досі не завершено.
Спортивний гігант
Як відомо, Щербицький був активним уболівальником столичного футбольного клубу «Динамо». Тож за його ініціативи на території Льодового стадіону планувалося створити спортивну арену для проведення змагань та навчально-тренувальних зборів, насамперед з футболу. Поле мало бути стандартних розмірів — 120х75 метрів. Однак технологія, закладена в проекті, передбачала багатофункціональне використання ігрової зали для проведення змагань ще з 15 видів спорту: хокею, фехтування, гімнастики, боксу, важкої атлетики, стрільби з лука тощо. Для цього планувалося побудувати дві малі спортивні зали, кілька саун, басейн, медичний комплекс та склади для спортивного обладнання. Крім того, стадіон міг вмістити до 10 тисяч глядачів, з яких 5 тисяч — на стоячих місцях. Якби всі роботи були завершені, це зробило б спортивну будівлю найбільшою критою спорудою Києва. Це не дивно, адже лише металеві балки перекриття даху мали загальну довжину 135,4 м і працювали за принципом натягнутого лука, що стало новаторським інженерним рішенням.
Мертвонароджене дитя
Як і багато великих будівництв у СРСР, спорудження Спортивної арени відбувалося швидкими темпами протягом двох років, до 1988 року. Після цього фінансування було зупинено через кілька причин: кошти були спрямовані на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, а країну охопила серйозна економічна криза. Тим часом футбольний клуб «Динамо» (Київ) почав будівництво власної спортивної бази за межами столиці, а Щербицького усунули з посади.
На той момент на арені були змонтовані всі конструкції, залишалося лише виконати оздоблювальні роботи та підключити об'єкт до міських комунальних мереж.
Відновити будівництво арени намагалися на початку 1990-х років. Для здачі в експлуатацію залишалося зовсім небагато. Але в 1996 році столична влада офіційно закрила цей проект і закрила доступ на територію об’єкта. Такий «господарський» підхід мав негативні наслідки, адже з недобудови почали виносити все, що погано лежало: від облицювальної плитки до важких металевих конструкцій. Лише тоді об’єкт був взятий під фізичну охорону.
Від спорту до торгівлі
За часів президентства Віктора Ющенка тодішній міністр молоді та спорту Юрій Павленко оголосив амбітний план відродження арени. У 2006 році було навіть презентовано проект «Олімпійського селища». Для його реалізації потрібно було витратити щонайменше два мільярди гривень. Через два роки після оголошення плану були розпочаті перші роботи на об'єкті, але незабаром їх зупинили.
У 2010 році уряд Миколи Азарова пообіцяв перетворити спортивну арену на черговий ТРЦ. Але і тут, як кажуть, не склалося. А вже у 2017 році право оренди на об'єкт отримав скандально відомий бізнесмен Вагіф Алієв, який також заявив про наміри відкрити ТРЦ, але зі спортивним комплексом. Загальна площа будівлі мала становити 450 тисяч квадратних метрів. Але й цю ідею не вдалося реалізувати. А вже в 2018 році в системі відкритих державних закупівель Prozorro з’явився проект щодо створення на базі недобудованої спортивної арени Національного тенісного центру.
Таким чином, замість того, щоб стати найбільшою критою спортивною спорудою України, «Льодовий стадіон» перетворився на одну з найбільших недобудов у державі.
Дивно, але ця величезна спортивна недобудова здобула популярність у культурній сфері. Тут знімали різні документальні сюжети, музичні кліпи тощо. Зокрема, було створено відеоролик для музичної групи «Антитіла» на пісню «Фортеця Бахмут».
Обставини чи зла доля
Доля будівлі, як і доля людини, часто залежить від випадкових обставин. Схоже, так сталося і з цією критою ареною.
Інженер проекту Лев Хазрон в інтерв’ю відомому києвознавцю Кирилові Степанцю сказав: «Я можу з упевненістю стверджувати, що наша Критая спортивна арена, як її офіційно називали, за своїми характеристиками, оригінальністю та унікальністю відповідає всім міжнародним стандартам».
За словами Хазрона, як тільки виникла ідея збудувати таку споруду в Києві, їй відразу не пощастило.
Річ у тім, пояснив один із авторів проекту, що зведення споруд такого масштабу в радянські часи повинно було затверджуватися на рівні ЦК КПРС.
«А Москва, — зазначив Хазрон, — чи то з міркувань ревнощів, чи з інших мені незрозумілих причин,