Інопланетяни можуть бути зовсім поруч: які таємниці приховує місяць Юпітера і чому це важливо.

У жовтні 2024 року американське аерокосмічне агентство (NASA) запустило зонд Europa Clipper в напрямку Юпітера. Ця місія стала ще однією спробою знайти відповідь на питання, яке людство ставить протягом багатьох сотень років: чи самі ми у всесвіті?

Хоча Europa Clipper вже вирушив підкоряти безмежні простори нашої Сонячної системи, нам доведеться чекати ще цілих п’ять років до його прибуття на місце призначення. І сам зонд, хоча й надасть деякі відповіді на важливі питання, не призначений для пошуків безпосередньо життя. Але про все по порядку.

Що ж викликало весь цей шум?

Все почалося з апарата "Галилео", який досліджував супутники Юпітера в період з 1995 по 2003 роки. У 1997 році він пролетів на висоті близько 200 кілометрів повз Європу — одного з чотирьох "галилеєвих" супутників планети, названих на честь великого астронома, який їх відкрив. Тоді він зафіксував дивне зміна в навколишній плазмі та магнітному полі.

Тоді вчені не змогли зрозуміти, що це було, і тому відклали розгадку цієї таємниці на довгий термін. Однак у 2012 році телескоп "Хаббл" зміг зафіксувати ультрафіолетове свічення над Європою, яке було інтерпретовано як викид водяної пари в атмосферу. Подальші спостереження підтвердили цю гіпотезу, що змусило дослідників уважніше придивитися до аномалії, зафіксованої "Галилео".

Виявилося, що зонд не просто побачив водяну пару, а пролетів через викид гейзера! Таким чином, у 2018 році, тобто через 21 рік, таємниця була розкрита, але питань стало ще більше.

Варто зазначити, що підозри щодо наявності води на Європі існували ще з 70-х років минулого століття. Однак завдяки даним "Галилео" вчені змогли оцінити деформацію Європи під впливом Юпітера та підтвердити свої ідеї. Процес тут нагадує земні відливи та припливи — завдяки гравітації вода рухається в один бік Європи та йде з іншого, через що її форма трохи змінюється. Якби цей супутник складався з твердого матеріалу, ці коливання були б незначними.

Не однією Європою?

У Юпітера чотири основні супутники (ті самі галилеєві супутники) — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Всього ж навколо планети обертається 95 природних об'єктів.

Іо вважається найвулканічно активним супутником у всій Сонячній системі, через що його поверхня занадто гаряча і непередбачувана, щоб підтримувати на поверхні рідку воду.

Інші ж завдяки гравітаційному впливу та припливним силам Юпітера постійно перебувають у процесі стиснення та розтягування, що генерує внутрішнє тепло і дозволяє підтримувати воду в рідкому стані. Але. Каллісто, хоча й може мати океан десь під крижаною шапкою товщиною в 300 кілометрів, вважається геологічно "мертвою". Тому навряд чи у неї знайдеться енергія для того, щоб дати початок життю.

Ганімед, будучи найбільшим супутником у Сонячній системі (він навіть більший за планету Меркурій), також може мати рідкий океан, але щоб його виявити, нам доведеться бурити на глибину в 150 кілометрів. Крім того, наявність власного магнітного поля ускладнює інтерпретацію отриманих даних.

Отже, залишається Європа. Вважається, що товщина льоду на ній становить від 15 до 25 кілометрів, а відсутність великих кратерів свідчить про те, що обмін матеріалом між поверхнею та океаном відбувається постійно. При цьому згадані вище гейзери дають людству можливість заглянути в надра супутника Юпітера без необхідності проводити глибоке буріння.

Принаймні, в NASA сподіваються, що Europa Clipper зможе повторити успіх "Галилео", але з можливістю використовувати для аналізу частинок більш просунуті та спеціалізовані інструменти. Якщо ж пролетіти через гейзер не вдасться, то існують і альтернативні ідеї, які включають створення спускаємого апарата Europa Lander, теплового бура і навіть роботів, здатних досягти прихованого світу Європи. Однак це вже плани на наступні етапи місії в віддаленому майбутньому.

Так що ж ми шукаємо?

Головним завданням нинішньої місії є не стільки пошуки життя, скільки пошуки умов для його виникнення. Уже зараз ми знаємо, що на Європі є вуглецеві сполуки (зокрема метан), а також оксиди. Тобто як мінімум про дві найважливіші елементи для зародження життя в земному розумінні — вуглець і кисень — ми вже поінформовані.

Однак важливо розуміти, що навіть якщо зонд пролетить через хмару пари, в якій чисто гіпотетично знаходяться місцеві організми, то розпізнати їх він не зможе. Europa Clipper і без того стала найбільшою автоматичною міжпланетною станцією, коли-небудь запущеною NASA, і однією з найдорожчих місій в історії. Вона має на борту велику кількість обладнання для хімічного, геологічного та теплового аналізів Європи, а наявність додаткових інструментів зробила б її ще більшою, важчою та дорожчою.

Однак на ній є обладнання і для пошуків біомаркерів. Тобто, наприклад, вона може знайти якесь складне з'єднання на основі вуглецю, яке не могло б виникнути в процесі неорганічного синтезу. Або ж вона може помітити високе співвідношення ізотопу вуглець-12 до ізотопу вуглець-13, що на Землі асоціюється з біологічною активністю.

Хоча їх виявлення стало б справжньою сенсацією, все ж остаточно підтвердити чи спростувати наявність життя на Європі нам доведеться лише в ході наступних місій.

І що ж ми знайдемо?

Як вже було сказано, за Europa Clipper, ймовірно, вирушать інші апарати для уточнення даних та аналізу нових параметрів. Все це може зайняти не одне десятиліття і вимагати багатомільярдних фінансових вкладень.

Однак давайте трохи "пошалимо" і пофантазуємо на тему того, чим можуть закінчитися Europa Clipper і всі наступ