Київський міський клінічний ендокринологічний центр лише після повторного запиту редакції «Kаштан NEWS» до КМДА надав журналістам інформацію про зарплати в цьому медичному закладі, який має статус комунального підприємства
Питання зарплат у столичних лікарнях ми підняли «в роботу» після того, як стало відомо про хід публічних засідань комісії КМДА, що аналізує фінансово-господарську діяльність комунальних підприємств за перше півріччя 2024 року. Зокрема, звітували й медичні керівники: чи виконуються фінансові плани, чи ефективно використовується медичне обладнання, чи закуплено достатньо вакцин проти ковіду, чи все гаразд зі сплатою комунальних послуг. Багатьох керівників медзакладів запитували про рівень зарплат у колективах.
Нас, журналістів, вразило, що під час звіту адміністрації 17-ї лікарні директорка Департаменту охорони здоров’я КМДА Валентина Гінзбург зробила зауваження – мовляв, її «приголомшує середня зарплата лікаря», тобто низька. Виявилося, що існує значний розрив у зарплатах медичного керівництва та лікарів, медсестер, молодшого медперсоналу. Начальники в багатьох медзакладах отримують зарплати втричі вищі, ніж лікарі. А деякі з керівників отримують понад 80 тисяч! Це більше, ніж зарплата Прем’єр-міністра України! (Згідно з офіційними даними, фактично отримана зарплата Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля у квітні 2024 року становила 77 тисяч 404,77 грн. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко має щомісячну ставку в розмірі майже 69 тисяч гривень.).
Редакція вирішила дізнатися про рівень зарплат у медзакладах, надіславши інформаційні запити. Одержали кілька відповідей, але в ендокринологічному центрі зробили традиційний, як для сумнозвісних часів радянського періоду, крок – «преса не повинна про це знати». Саме так можна передати суть відповіді директорки ендокринологічного центру Ганни Павленко.
Чи можна було проігнорувати цю банальну відписку? Ні. Хоча ми маємо справу з медичною установою, яка рятує життя пацієнтів і допомагає боротися з важкими хворобами. Водночас це стосується дуже важливих аспектів – свободи слова, доступу журналістів до інформації про витрачання бюджетних коштів, гласності та прозорості.
З ким ми маємо справу
Давайте ближче ознайомимося з цією лікарнею. Київський міський клінічний ендокринологічний центр було створено в жовтні 2007 року рішенням Київради.
У лютому 2020 року його перетворено в Комунальне некомерційне підприємство «Київський міський клінічний ендокринологічний центр». Як зазначено на сайті установи, сьогодні Центр є одним із провідних закладів у системі охорони здоров’я України, що надає комплексну, доступну, своєчасну висококваліфіковану допомогу населенню з ендокринною патологією в умовах стаціонару та амбулаторно. В медустанові розвивають такі напрямки, як ендокринологія, ендокринна хірургія та гінекологія.
Саме в цій лікарні вперше в світовій практиці у 2002 році впровадили новітній метод боротьби із занедбаними випадками злоякісних новоутворень під час операції на щитоподібній залозі.
А тепер – про недоліки відписки
27 серпня адміністрація Центру надіслала відповідь на редакційний інформаційний запит. У ній одразу вирішили оновити, так би мовити, знання журналістів щодо Закону «Про доступ до публічної інформації». Отож у відповіді керівниця Центру Ганна Павленко цитує великий фрагмент цього закону, що означає публічна інформація, що мається на увазі під терміном «розпорядники інформації».
А далі нас підводять до основного:
«Відповідно до Статуту… КНП «КМКЕЦ» є неприбутковим підприємством, метою діяльності якого є надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам. Таким чином, КНП «КМКЕЦ» не є розпорядником публічної інформації відповідно до Закону, а запитувана інформація не відноситься до публічної».
Отже, шукайте вітра в полі, хто і в яких службових кабінетах є розпорядником публічної інформації. Бо в Центрі, іншими словами, ця інформація – «під надійним замком».
Зі свого боку, ми також можемо нагадати Ганні Павленко про основні вимоги закону, а саме, що доступ до публічної інформації здійснюється на принципах прозорості та відкритості, вільного отримання та поширення інформації.
Крім того, дані про зарплати не відносяться до таємних, з обмеженим доступом. Як зазначено в законі, «не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації…».
Закон чітко вказує, що «не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків)…
Можливо, директорка Центру забула, що установа фінансується з бюджету. А це ж кошти платників податків! Логіка відписки така, що міська громада не повинна знати, які зарплати в ендокринологічному центрі. За цією аналогією виходить, що й інші комунальні медичні установи не повинні розголошувати про витрати бюджетних коштів. Отож і хочеться запитати у пані Павленко, чи не заблукали її підлеглі, які готували відписку, в трьох соснах закону? Бюджетні кошти – це святе. За кожну витрачену гривню треба публічно звітувати, а цього в Києві посадовцям не дуже хочеться робити.
0 Зміни
Як же далі розвивалася історія з листуванням редакції з КМДА щодо зарплат в ендокринологічному центрі? 27 вересня директорка Департаменту охорони