Кавовий напій є одним із найулюбленіших у світі
Сьогодні існує безліч способів приготування цього ароматного напою. Наприклад, на початку ХХ століття міланський інженер Луїджі Беццера створив механічну кавомашину. З того часу термін «еспресо» став використовуватися для опису міцної кави, приготованої під високим тиском. Це відкриття стало основою для сучасних кавоварок для еспресо. І, до речі, саме цей спосіб приготування кави є найпопулярнішим в Україні.
7 Походження кави залишається загадкою. Проте існує легенда, яка вказує на те, що напій виник в Ефіопії. Згідно з міфом, пастух на ім’я Калдим помітив, що його кози стали надзвичайно енергійними після вживання ягід з кавового дерева. Він поділився цим відкриттям з ченцями, які почали варити напій, щоб не заснути під час нічних молитов.
8 Кава швидко поширилася на Близький Схід, особливо в Ємен, де з'явилися перші кав’ярні. До ХVІ століття напій досягнув Османської імперії, а звідти потрапив в Європу через торгові шляхи.
9 На українські землі кава потрапила завдяки Патріку Гордону, який у 1678 році був комендантом Києва. Протягом свого перебування пан Гордон привчив киян до світського життя, яке вже тоді не обходилося без чашечки кави, особливо під час ділових переговорів.
0 В ті часи кавовий напій зазвичай не підсолоджували, тож він був чорним і гірким. Лише через п’ять років український козак Юрій Кульчицький, насправді, подарує західним громадянам альтернативний спосіб приготування кави. Під час полону у османів Юрій не лише вивчив їхню мову, а й перейняв традицію вживати каву.
Цілком можливо, що саме Кульчицький навчив Богдана Хмельницького пити каву, адже той також був відомий своєю любов'ю до цього напою.
1 Пізніше Кульчицький покращив напій, додавши цукор і вершки, а у Відні відкрив свою кав’ярню «Під синьою пляшкою». Так з'явилася легендарна «кава по-віденськи», а кавова культура, що виникла в Австрії, потім поширилася на Львів (тоді важливий торговий центр Речі Посполитої), звідки успішно розповсюдилася на решту українських територій.
До кінця ХVІІІ століття кава стала частиною повсякденного життя Києва, однак була доступна лише для заможних верств населення. Напій, що став символом інтелектуальних зустрічей, в основному вживала інтелігенція.
2 3 У 1840 році завдяки німецькому купцеві Готлібу Фінке на вулиці Михайлівській відкрилася перша кав’ярня. Заклад славився не лише кавовими напоями, а й кондитерськими виробами. Проте не все було так просто, адже каву могли дозволити собі лише заможні люди. Тому потрапити до кав’ярні могли не всі, а лише ті, хто мав пристойний вигляд. На вході навіть стояв працівник, який контролював відвідувачів, не пускаючи солдатів, селян і бідних.
У 1860-х на Хрещатику відкривається ще одна кав’ярня під назвою «Швейцарська кондитерська». Як не дивно, власником був швейцарець – Мартін Штіфлер. Заклад швидко здобув репутацію найдорожчого. Чашка кави коштувала 20 копійок, що в ті часи відповідало ціні за пів кілограма яловичини.
4 У 1878 році Бернард Семадені викупив одну з кав’ярень Штіфлера, заснувавши один із найуспішніших і найвідоміших закладів столиці. Кав’ярня «Семадені» славилася найкращими сортами какао та кондитерськими виробами. Заклад став популярним місцем зустрічей людей з високими посадами та відомих особистостей, які приходили не лише насолодитися солодощами та напоями, а й читати газети і журнали, оскільки «Семадені» передплачував різноманітні видання. Крім того, з появою телефонної станції Бернард Семадені вирішив викупити телефонний номер у 1885 році, що дало можливість відвідувачам зв’язатися з ким завгодно прямо з кав’ярні.
5 Ще одним популярним місцем була кондитерська фабрика Франса Голомбека під назвою «Франсуа», яка пропонувала свою продукцію за більш доступними цінами, ніж конкуренти.
6 Найрозкішнішою кав’ярнею, де подавали смачну каву, вважалася «Жоржъ». Заклад розпочав свою діяльність у 1872 році на розі вулиць Хрещатик і Прорізна завдяки Георгу Дортенману. Інтер’єр кав’ярні відрізнявся гламурним стилем. За оформленням працював Михайло Врубель, а над реконструкцією приміщення – Владислав Городецький, який часто відвідував «Жоржа».
Завдяки вдалому розташуванню та фірмовим тортам «від Жоржа», заклад став культовим. Меню «Жоржа» включало чаї, цукерки, тістечка та фігурний шоколад, а серед напоїв особливо шанували такі сорти кави, як «Мокка», «Ява» та «Цейлон».
7 На початку Першої світової війни кав’ярня активно долучалася до благодійності. Наприклад, у грудні 1914 року «Жоржъ» спільно з трупою українського корифея Миколи Садовського провели благодійну акцію для збору коштів на підтримку солдатів. Суть акції полягала в тому, що артисти, одягнені в народні костюми, перекривали вхід до кондитерської, створюючи щось на зразок імпровізованого шлагбаума. Відвідувачі могли потрапити всередину лише після того, як кидали монетку в спеціальний кухоль, щоб шлагбаум піднявся. Ця колаборація виявилася успішною і принесла чимало коштів.
Навіть попри економічну кризу, що панувала в цей час, заклад залишався елітним і продовжував орієнтуватися на заможну публіку, за що його часто критикували.
8 З приходом до влади більшовиків про каву надовго забули, а відповідні київські заклади зникли. Оскільки зерна закуповували за кордоном, а в умовах напружених геополітичних відносин між соціалістичним і капіталістичним таборами кавовий напій вважався атрибутом західної культ