Нові бетонні конструкції в історичному центрі не лише псують архітектурний вигляд Києва, але й часто призводять до знищення того, що було приховано під землею
Скандали, пов’язані з руйнуванням архітектурних пам’яток у Києві, давно стали частиною повсякденного інформаційного простору. Лише за останні два місяці в столиці раптово загорілася історична садиба Рибальченка, на вулиці Січових Стрільців почали розбирати Лук’янівську поліцейську дільницю, а на місці знесеної найстарішої будівлі Подолу планують звести новий житловий комплекс.
Однак забудовники знищують не лише те, що видно на поверхні. Старий Київ є археологічним скарбом, тому будь-яке заглиблення в ґрунт може призвести до унікальних знахідок. Під вулицями історичного центру столиці знаходяться археологічні шари, чий вік може сягати від XIX століття до щонайменше трипільської доби.
Формально держава охороняє ці ще не виявлені пам’ятки: будь-яке будівництво в межах історичних зон повинно бути погоджене з археологами. Це також стосується Києва, проте часто будівельні компанії намагаються обійти закон. Як це відбувається та які конфлікти виникають між забудовниками та археологами, розповів Каштан NEWS співробітник Інституту археології Національної академії наук України Юрій Башкатов.
Заповідний Київ
Законодавчо історична охоронна зона в Києві існує ще з радянських часів: у 1987 році був створений державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ», що охоплює Старий Поділ та частину Старокиївської гори. До того ж, охоронний статус мають національні заповідники «Києво-Печерська Лавра» та «Софія Київська», разом із буферною зоною навколо Софійського собору.
Згідно з українським законодавством, будівельні роботи на території охоронної зони можуть проводитися лише після отримання відповідного дозволу від науковців та пам’яткоохоронних органів. Це є обов’язковою процедурою, і будь-яке відхилення від неї робить будівництво незаконним.
«Є управління охорони культурної спадщини при відповідному департаменті КМДА, яке контролює все, що може будуватися в Києві в охоронній зоні. Більше того, якщо ви плануєте будувати щось, що передбачає втручання в ґрунт, то все це має бути подано на розгляд не лише до управління охорони, але й до Інституту археології. Простими словами, до Інституту має бути надіслано лист приблизно такого змісту: «Шановні археологи, скажіть, чи є тут археологічні знахідки, і якщо так, то давайте їх дослідимо». А в охоронній зоні археологічні знахідки зазвичай є, тому що ця зона була визначена нами з урахуванням історичного розташування Києва, починаючи з періоду Давньої Русі до XVII-XVIII століть. Тобто, якщо під час археологічної розвідки там не буде знайдено слідів Давньої Русі, там обов’язково знайдеться щось інше», – пояснив Юрій Башкатов.
Що стосується будівництва за межами охоронної зони, у таких випадках дозвіл від археологів не є обов’язковим, однак, якщо під час робіт будівельники знайдуть будь-які історичні артефакти, вони повинні зв’язатися з науковцями.
«У випадку виявлення археологічних знахідок забудовник має повідомити про це пам’яткоохоронним органам – у нашому випадку управлінню при КМДА та Інституту археології. Ненадання інформації є кримінальним злочином: існує окремий закон «Про охорону археологічної спадщини», за яким покарання може варіюватися від трьох до восьми років позбавлення волі. Хоча цей закон зазвичай не виконується, між «не виконується» і «не існує» все ж таки є різниця», – зазначає археолог.
Коли не можна, але дуже хочеться
Обходити закон будівельним компаніям вигідно: забудовників не цікавлять потенційні археологічні відкриття, і вони часто не в захваті від перспективи затримки робіт на об’єкті лише для того, щоб археологи могли провести дослідження.
«Існують різні способи обійти такі вимоги. Наприклад, документи подаються на одне, а насправді робиться зовсім інше. Якщо в документації не вказано, що роботи потребують заглиблення в ґрунт, формально археологи тут ні до чого. Можу навести приклад з власного досвіду: район вулиці Кирилівської, це історичний Поділ, археологія там всюди – до сімдесятих номерів будинків можна взяти будь-яку точку, і вона там обов’язково буде. Розпочинається будівництво, ми йдемо лаятися до замовника: «Що ж ви робите, де археологічна розвідка?». А нам відповідають: «А це не будівництво, це в нас реконструкція будинку, ось документи». Яка реконструкція, якщо там виритий котлован? «А ось висновок архітектора, що будинок вже не підлягає реконструкції, його потрібно знести і побудувати новий». Але спочатку документація подавалася як на реконструкцію, тому узгодження з археологами не було обов’язковим», – розповів Башкатов.
«Само обвалилося»
Іноді археологи все ж допускаються на об’єкт, але якщо будівельники вважають, що дослідження затягнулося, місця розкопок просто потайки знищують.
«Випадок ще з нульових: будівля «УкрСиббанку» на розі Андріївської вулиці, нагорі. Ми працювали там близько тижня, ввечері пішли з розкопу – вранці на його місці вже був котлован глибиною шести метрів. А там були давньоруські дерев’яні мостові в два накати, унікальної збереженості. Такі я лише один раз у житті бачив: там болотистий ґрунт, тож збереженість дерева була просто приголомшливою. Коли я прийшов з претензіями, мені прямо на будівництві пояснили: «Ви тут фігнею займаєтеся, а нам будувати треба», – каже археолог.
0 Подібна ситуація сталася під час реконструкції Майдану Незалежності, де були виявлені укріплення часів Ярослава Мудрого, розташовані поруч з літописними Лядськими воротами.
«Багато хто знає, що ми там копали, але мало хто знає, як. Три дні хлопці консервували залишки