У столиці існує безліч місць, про які мало хто знає їх цікаву історію
Київ ділиться на десять адміністративних одиниць — райони. Кожен з них має розміри невеличкого міста. Райони відрізняються своєю історією, традиціями та пам'ятками.
Каштан NEWS розповідає і нагадує про цікаві факти київських районів. Зокрема, мова йшла про території під назвами Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора, Лиса гора, Чорна гора, Черепанова гора, Корчувате, Феофанія, Іподром, «Експоцентр», Льодовий стадіон, музей у Пирогові, Теремки, Голосіївський парк, Центральний автовокзал, кондитерську фабрику.
Сьогодні ми поговоримо про Байкове кладовище.
Розташування
Цвинтар знаходиться в Голосіївському районі на Байковій горі. Поховання тут почалися після закриття Звіринецького та Лютеранського кладовищ, а також старого некрополя на Аскольдовій могилі. Байкове кладовище вважається одним з найдавніших у Києві, а з 2001 року воно визнане пам'яткою історії та культури. Кладовище займає площу понад 70 гектарів і, за деякими винятками, наразі закрите для нових поховань. Загалом на території некрополя налічується понад 180 тисяч поховань.
3 Історія
Перші офіційні поховання тут почалися ще у 1834 році. Проте відомо, що ще в XVII столітті на цій території, відомій як Новостроєнське, лютеранська німецька громада Києва вже ховала своїх вірян. Місця для поховань знаходилися в низині, що призводило до підтоплень. Іноді труни та навіть людські рештки з'являлися на поверхні. Тому з часом лютеранська громада почала перепоховання на вищі ділянки. У 1831 році їй та католицькій громаді офіційно виділили землі для поховань на високому правому березі річки Либідь, що через вісім років завершило процес перенесення могил.
Сучасна назва місцевості пов'язана з генерал-майором Сергієм Байковим, який активно брав участь у французько-російській та турецько-російській війнах на початку XIX століття. Тоді ці землі належали йому.
Два цвинтарі з однією назвою
Тодішня міська влада була незадоволена станом «поховальних справ», тому вирішила виділити достатньо простору, викопати довкола нього рівчаки та висадити дерева, а також облаштувати сторожові будиночки на входах. На кладовищі почали ховати людей різних релігійних конфесій. Для цього територію кладовища розподілили на секції: лютеранську, юдейську, православну, католицьку тощо. Це стало прогресивною особливістю Києва на той час.
4 До середини XIX століття Байкове або Димитрівське, як його також називали, кладовище було розширене: влада виділила додаткову територію, яка була відмежована Байковою вулицею. Таким чином утворилися два кладовища, які почали називати Старим і Новим.
Згодом навколо некрополя збудували цегляний паркан та в'їзні брами, які й досі зберігають свої назви: Стара, Лютеранська, Католицька. На останній зберігся напис «BEATI MORTUI, QUI IN DOMINO MORIUNTUR» («Блаженні ті, хто помирає в Господі»).
5 На Старому кладовищі була збудована дерев'яна Дмитрівська церква, а на Новому — церква Вознесіння Господнього. При останньому храмі функціонувала школа, розрахована на 160 хлопчиків та 80 дівчаток; на кошти благодійників формували бібліотеку.
6 У 1872 році Київ охопила епідемія холери, через що кладовище почало стрімко розширюватися. Згодом міська влада виділила окремі ділянки для поховань викладачів Імператорського університету Святого Володимира (сьогодні — КНУ імені Тараса Шевченка) та військових. А за радянської влади на головній алеї нової частини кладовища ховали партійних та урядових діячів.
Родинні «спочивальні»
Наприкінці 80-х років минулого століття на цвинтарі почали зводити перші сімейні склепи. Над проектами деяких з них працювали найкращі архітектори того часу, серед яких Володимир Ніколаєв, Владислав Городецький, а пізніше — Олексій Щусєв.
7 Сьогодні на території Байкового кладовища збереглося майже двадцять старих склепів. На деяких з них можна знайти написи, у тому числі епітафії. Частина склепів замурована, деякі використовуються як підсобні приміщення для потреб персоналу кладовища, а в деяких спочивають небіжчики, труни яких відкриті…
Склепи різні, адже їх будували відповідно до традицій та віросповідання померлих. Типова така споруда має площу приблизно 9 кв м та висоту 2 м. Їх об'єднує спільна структура: маленька поминальна кімната та огороджене гратами підземелля, де відбувалися поховання — у нішах стояли труни з тілами.
Під час Другої світової війни були втрачені всі цвинтарні книги, тому досі фахівці не змогли встановити родинну належність деяких склепів.
8 На сьогодні багато склепів знаходяться в жахливому стані, всі вони відкриті та пограбовані. Існує версія, що в склепах люди ховалися під час війни, а згодом вони стали притулками для безхатченків.
Кладовище та кремація
У 1975 році на території Байкового некрополя було зведено крематорій, спроектований архітектором Авраамом Мілецьким. Перше поховання в колумбарії — спеціальному місці для урн з прахом — відбулося 10 грудня 1977 року.
Сьогодні крематорій Байкового кладовища має три прощальні зали та шість газових печей, в яких щорічно проводять понад 12 тисяч кремацій (майже 35 щодня). Ці печі розташовані в земля