В Україні існує безліч об'єктів, в які російський режим інвестував свої кошти. Одним із таких став Леонід Черновецький
Одна з угод стосувалася нерухомості – «Газпром» придбав недобудований будинок-замок у ексмера Києва Леоніда Черновецького. За неофіційною інформацією, покупці заплатили за нього півтора мільйона доларів. Згодом вони перепродали його. І Черновецький, і представники «Газпрому» здійснили «тіньову» фінансову операцію, отримавши значно більші суми, ніж півтора мільйона. Ані «Льоні-Космосу», ані газовикам цей заміський будинок не був потрібен.
1 Сьогодні ми розповімо про те, як зводили цей маєток та які таємниці він приховує. Свого часу мені вдалося взяти інтерв'ю у творця цього замку – київського архітектора Бориса Писаренка. Після розмови з ним я кілька разів відвідував село Хлепче, що біля Києва, цікавився, в якому стані перебуває творіння архітектора Писаренка. Замок справляв жахливе та гнітюче враження.
Хоча він і височіє на пагорбі, але незабаром його можуть поглинути дикі хащі, які щільно обступили будівлю з парадного входу й підступно беруть у свої обійми. Усе ближче підкочується до замкових стін довколишня глибока яруга, а місцями борозенки з дощовою водою вже прорвалися за сітчасту огорожу й плюндрують подвір'я.
2 Майже всі вікна розбиті, багато рам лежать на землі. Черепиця – наче посічена градом. Будинок, особливо крило четвертого поверху, постраждав від пожежі. Чи хтось пустив півня, чи вогонь випадково охопив цю споруду – невідомо.
3 Відкриємо сторінку в блокноті про початок будівництва.
4 – Доля так склалася, що до цієї справи я долучився через свого знайомого – архітектора Євгена Ніколенка. Якось у 1992 році він у розмові сказав, що познайомився з бізнесменом Черновецьким, який запропонував добре оплачувану роботу – створити проект красивого заміського будинку розміром 20 на 30, – розповідав мені Борис Назарович Писаренко. – Ця новина трохи ошелешила, адже це мав бути не просто будинок, а… замок у старовинному стилі. Ніколенко тоді й запитав мене, чи зміг би я взятися за це. Порадившись із дружиною (вона також архітектор), я дав колезі позитивну відповідь – мовляв, зробимо «цукерку» Черновецькому. А вже в жовтні 1992 року архітектурно-будівельний кооператив «Рута», яким керував Ніколенко, уклав зі мною угоду щодо проектних робіт. Згодом «Рута» самоусунулася від виконання обов'язків, і тому Черновецький розірвав з Ніколенком ділові стосунки та запропонував мені особисто зайнятися будівництвом замку. Тобто я мав продовжити роботу над проектом, здійснювати авторський нагляд за будівництвом, а також бути виконробом, представником замовника, постачальником матеріалів і навіть комірником. Я не вагався, прийнявши цю пропозицію, оскільки значна частина роботи вже була виконана. Черновецькому я сказав лише одне: ми повинні укласти з ним авторську угоду. Однак Леонід Михайлович відповів, що в цьому немає жодної потреби, оскільки він є «надзвичайно порядною людиною». І тому щедро винагородить мене за працю. Я й повірив йому на слово.
І нічого підозрілого не виникло?
Ані найменшого сумніву не було. Тим більше, що він сам запропонував щомісяця платити мені по сто доларів (це було ніби компенсацією за те, що кооператив «Рута» так негарно зі мною вчинив). Хіба ж я міг знати тоді, що Черновецький ману пускає, і в кінцевому підсумку за свій проект я отримаю дулю з маком.
5 Будівлі замкового типу зазвичай приховують свої таємниці. Може, ви, як архітектор, щось цікаве придумали?
Замок Черновецького справді має таємницю. Чимало років минуло з моменту появи цього секрету. Вважатимемо, що строк давності минув, і можна порушити мовчання. В одній зі стін замку вбудовано спеціальний сейф, про який ніхто не знає. За винятком двох чоловіків, які його й придумали. Один із них сидить перед вами.
6 Сейф було замасковано?
Ще й як! Серед будівельників, які зводили будинок, був один кмітливий чоловік. Його старанність не можна було не помітити. Якось він відкрив мені душу: мовляв, колись за ним водилися різні грішки, був «ведмежатником», зламував сейфи, сидів у в'язниці. Але до старого повертатися не хоче, бо має роботу, його поважають… Слово за слово, і виникла тема: цей чоловік почав розповідати мені про деякі премудрості колишньої «роботи» із сейфами, про секрети, які не можна розгадати. Виникла ідея – створити потаємний диво-сейф для господаря замку, здивувати його. Ми й загорілися цим бажанням. Можливо, це сталося під впливом прочитаних книг і фільмів про стародавні палаци з їхніми таємницями. А щоб ніхто з робітників не здогадався про наш план, ми щодня залишалися після 18-ї години, і коли всі розходилися, мурували сховок для сейфа. Я повірив цій людині, як самому собі.
Велика бригада будівельників працювала над замком? Гарні майстри?
Було дві бригади – 25 осіб. Досить умілі фахівці, високого класу. Раніше вони будували великий храм на околиці Борисполя. А ще працювали майстри, які займалися винятково дахом, він був складним.
Чому саме цю ділянку Черновецький обрав для маєтку?
Не знаю. Можливо, тому, що поруч є ліс. Черновецький хотів купити його і зробити озеро. Певно, не дійшли руки. Врешті-решт, він і не збирався жити тут. Похизуватися замком – так. Заробити великі гроші на цій нерухомості.
7 Якою Вам бачилася головна брама замку? Вона ж мала вражати?
О, так! Я виготовив проект. Ковані, барочні