Столична влада без жалю знищує історичну архітектуру міста
Схоже, що нинішня столична влада намагається позбавити киян їхньої історичної спадщини. Інакше як пояснити постійні будівельні конфлікти, що спалахують у місті ледь не щотижня? Нещодавно київські активісти звернули увагу на те, що в найближчому майбутньому з мапи столиці може зникнути ще одна історична будівля — Садиба купців Логвинових на вулиці Казимира Малевича, 127.
Каштан NEWS досліджував цю ситуацію.
Трохи історії
Садиба купців Логвинових розташована на вулиці, яка сьогодні носить ім'я Казимира Малевича. Ця вулиця з'явилася на початку ХІХ століття і спочатку була забудована переважно одноповерховими та двоповерховими будівлями. У 1980—1990-х роках більшість старих споруд на цій вулиці були знесені, в основному для зведення нових житлових комплексів. Декілька будівель були знищені вже у 2000-х роках. В результаті такої забудови на вулиці залишилося лише шість будинків старої архітектури — №2, 24, 31, 85, 87, а також садиба Логвинових під номером 127.
Будівля має три поверхи, хоча історично вона була двоповерховою: у 1949 році над нею добудували третій поверх для потреб транспортного училища, яке тоді там розташовувалося. У 1991 році в будівлі розмістився один із підрозділів «Київпастрансу».
Хто зазіхнув на будівлю
Будівельні конфлікти навколо садиби розпочалися відносно нещодавно: у 2020 році столична влада вирішила передати будинок на приватизацію. Таким чином, його було вилучено з власності територіальної громади Києва та передано компанії ТОВ «Тауер Гріп», кінцевим бенефіціаром якої є Вадим Столар.
Проте завдяки втручанню небайдужих киян, правоохоронці звернули увагу на цю ситуацію. В результаті Голосіївська окружна прокуратура відкрила кримінальне провадження та розслідує законність переходу прав власності на будівлю. Але, за словами відомого столичного захисника пам’яток Дмитра Перова, будівля може не дочекатися закінчення розслідування, оскільки збереження цієї старої архітектури не передбачено її функціональним призначенням. Згідно з проєктом рішення Київської міської ради, на місці садиби планується багатоповерхова житлова та громадська забудова.
Рішення — не остаточне, але…
Варто зазначити, що остаточний підпис високоцінних столичних чиновників під вироком Садибі Логвинових ще не поставлено, а рішення в цілому поки що не ухвалене.
«Якщо проєкт рішення буде остаточно ухвалений (а наразі ця будівля не має статусу пам’ятки), то її чекає невтішна доля — на сьогодні немає жодних юридичних перепон для її знесення та будівництва на звільненій території офісного центру або житлового комплексу», – з сумом зазначив Перов.
До речі, він додав, що на останній сесії Київської міськради, яка відбулася минулого четверга, питання про подальшу долю Садиби Логвинових так і не було розглянуто.
Можливо, припустив Перов, цьому завадили інші більш важливі питання.
«Але, я думаю, на найближчій сесії це питання знову виникне», – зробив свій прогноз пам’яткоохоронець.
Старовини багато, а Департамент — один
Отже, як з’ясувалося, Садиба Логвинових досі не має жодного охоронного статусу, і з нею можуть вчинити, що завгодно. Виникає логічне запитання: як так сталося? На перший погляд, відповідь доволі проста. За офіційними даними, у Києві налічується близько 3 тисяч історичних об’єктів, однак охоронний статус мають лише близько тисячі з них. Технічні можливості Департаменту охорони культурної спадщини дозволяють надати цей статус лише 1–2 об’єктам на рік. Такі темпи захисту старовинних київських будівель явно не відповідають інтересам місцевих забудовників, які прагнуть зводити нові споруди, зокрема в центрі міста. Це бажання стикається з обмеженою кількістю вільних ділянок, які можна отримати лише шляхом знесення старовинних будівель.
«Тому зусилля Департаменту щодо обліку і захисту культурної спадщини зовсім не можуть конкурувати з зусиллями забудовників, які прагнуть знищити історичну спадщину для реалізації своїх будівельних проектів», — зазначив співрозмовник.
Чи є вихід
Попри все, питання, чому стара будівля досі не отримала належного охоронного статусу, залишається відкритим і адресоване Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Більше того, вихід із ситуації насправді існує. Київська міська рада має в своєму розпорядженні проект рішення про надання охоронного статусу всім історичним будівлям старше 100 років. Однак вже півтора року цей документ не виноситься на розгляд до сесійної зали Київської міської ради. Профільний Департамент, в свою чергу, не робить кроків для позитивного вирішення цього питання, залишаючись пасивним спостерігачем без чіткої позиції.
«Кожного разу у депутатів і у міського голови виникає безліч інших термінових питань, аніж захист історичної культурної спадщини», — з гіркою іронією робить невтішний висновок Перов.
Водночас він звертає увагу на ще один можливий спосіб вирішення проблеми збереження київської історичної архітектури. Як пояснює активіст, деякий час тому фахівці розробили зміни до закону про охорону культурної спадщини та направили їх у вигляді законопроєкту до профільних комітетів Верховної Ради України, де він наразі і перебуває.
«Це теж не швидкий процес. Але, думаю, що так потихеньку ми будемо рухатися до потрібного фіналу», — обнаділив на завершення розмови захисник київських старожитностей.
Євген ДЕМ’ЯНОВ