На початку свого розвитку залізничний транспорт, як і багато інших значних інновацій, пройшов тривалий шлях від перших прототипів до повноцінної реалізації. Перші примітивні версії залізничного транспорту використовувалися ще в 18 столітті на шахтах для перевезення вугілля по дерев'яних рейках. Проте вагонетки не мали можливостей для перевезення великих вантажів на значні відстані оперативно та без пошкоджень.
4 Таким чином, виникла потреба, яка призвела до ідеї створення сталевих колій. Конструкція залізничних шляхів вимагала ретельних розрахунків, щоб забезпечити безпеку та ефективність руху. Наприклад, одним із ключових технічних викликів було визначення кутів, під якими поїзди могли здійснювати повороти, оскільки різкі повороти могли призвести до сходження з рейок. Складність проєктування та високі інженерні вимоги стали основними причинами, чому будівництво залізничної мережі стало можливим лише за наявності достатнього технічного прогресу. В результаті, після всіх розрахунків, в 1825 році британським інженерам вперше вдалося ввести в експлуатацію залізничну систему. З того часу поїзди почали виконувати повороти з великим радіусом, приблизно від 200 метрів, для забезпечення плавності руху.
Розробка британців швидко привернула увагу інших країн, які також прагнули оптимізації своєї інфраструктури. Водночас поява нового та швидкісного транспорту призвела до значних соціальних змін. Перехід людства до індустріального суспільства підкреслив суттєві відмінності у звичках та пріоритетах поколінь. Молодші покоління почали віддавати перевагу залізниці, тоді як деякі представники старшого покоління все ще користувалися кінними возами.
5 З появою нового транспорту почали відбуватися не лише соціальні та економічні зміни, а й геополітичні. Наприклад, будівництво трансконтинентальної залізниці в США об'єднало західне та східне узбережжя. Це спростило не лише переміщення товарів, а й сприяло швидкому заселенню західних територій, що в свою чергу дозволило включити ці землі в національну економіку.
6 Завдяки залізничним з’єднанням у 1918 році було підписано угоду про припинення вогню між Антантою та Німеччиною. Підписання документу відбулося на французькій станції Комп'єні, тому угоду назвали Комп’єнським перемир’ям.
7 Того ж року аналогічний вплив нового об'єкта інфраструктури відбувся і в Україні. 1 грудня на станції Фастів відбулася історична подія – Акт Злуки між УНР і ЗУНР.
Інтеграція залізниці в Україні
8 Історія розвитку залізниць на українських теренах почала активно розвиватися в середині 19 століття як частина економічних рішень Австрійської та російської імперій. Перша залізнична лінія в Україні була побудована в Галичині в 1840-х роках. Тоді ці землі перебували під контролем Австрійської імперії і призначалися для модернізації логістики та торгівлі. Нова транспортна система забезпечила ефективне перевезення сировини, наприклад, солі, а також сільськогосподарських товарів.
Цей перший проєкт інтеграції нового транспорту продемонстрував позитивні результати, тому в 1865 році на територіях, підконтрольних російській імперії, була побудована залізнична гілка, що з'єднала Одесу з Балтою. Цей маршрут дозволив швидко доставляти зерно з українських земель до портів Чорного моря.
9 Розширення залізничної мережі тривало на початку 20 століття і активно підтримувалося економічними потребами промислових регіонів України. Наприклад, лінії з’єднували Київ, Донбас та інші важливі промислові центри.
Після революції та в умовах окупації більшовиками залізниці стали важливим засобом контролю над ресурсами та мобілізації людських ресурсів. Щоб створити планову економіку, комуністам потрібно було взяти під контроль багато сфер. Тому, як і в багатьох інших секторах економіки, систему залізниці націоналізували. У цей період у залізничну систему інтегрували нові розробки. У 1935 році почалася електрифікація окремих ліній, яка тривала й у повоєнні роки, підвищуючи швидкість та надійність перевезень. Водночас українські інженери та дослідники внесли значний вклад у залізничну науку і техніку, що відобразилося в розробках автоматичних гальмівних систем та електрифікованих поїздів, підвищуючи ефективність перевезень і безпеку руху.
0 У роки Другої світової війни залізнична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Без урахування дрібних поломок, термінового відновлення вимагали зруйновані мости, депо та вокзали. Протягом трьох років після закінчення війни українську залізничну мережу було відновлено та вдосконалено.
Після приєднання західної України до східної (у 1939-1940-х роках), залізнична мережа сягнула майже 20 тисяч кілометрів, що становило 17% від усієї радянської залізничної системи.
За часів незалежності
1 У 1991 році була заснована компанія «Укрзалізниця», що започаткувало новий етап в історії українського залізничного транспорту. Вона була створена з метою управління та розвитку залізничної інфраструктури України як державної власності, необхідної для підтримки економічної стабільності та забезпечення внутрішніх і міжнародних перевезень. З моменту свого заснування «Укрзалізниця» зберігала статус монополіста, виконуючи важливу роль у забезпеченні експорту, а також мобільності населення, що становило близько 60% усіх перевезень в Україні.
З початку 2000-х років в країні проводилися важливі реформи залізничної галузі для оптимізації управління і покращення якості послуг. У 2015 році компанія стала публічним акціонерним товариством, що дало можливість переглянути систему управління. Реформи включали поділ на окремі філії, розширення електрифікованих ліній, які вже досягли 47% від усієї мережі, а також лібералізацію ринку вантажних перевезень, внаслідок чого на лініях почали використовуватися приватні вагони.
2 З початком війни в Україні залізнична мережа стала життєво важливим елементом інфраструктури, що дозволило не лише переміщати вантажі та евакуювати громадян, а й зміцнювати міжнародні зв’язки. За останній рік «Укрзалізниця» побудувала й оновила кілька маршрутів для зв’язків із Польщею, Румунією