Київрада «пачками» видає дозволи на забудову історичних об’єктів
Влада столиці продовжує ігнорувати не лише прохання киян про збереження культурної спадщини Києва, але й власні рішення, які були ухвалені раніше.
Яскравим прикладом цього стала остання сесія Київської міської ради, на якій забудовникам були передані земельні ділянки з історичними пам’ятками.
Одним махом — три ділянки
Зокрема, за сприяння депутатів Київради було передано під забудову ділянку з садибою Олени Олецької на вулиці Гоголівська, 7г. Цікаво, що між двома останніми сесіями Київради, на яких планувалося обговорення долі цієї садиби, на її території сталося два «раптові» займання. Перше — 11 листопада, а друге — 15 листопада.
«І ось 21 листопада на сесії депутати Київради дійшли висновку, що будівля є пам’яткою історії, знаходиться в центрі міста у власності «Строїтель-П» з міста Дніпро, вона двічі горіла, тому такому «відповідальному» господарю необхідно надати в користування ще й земельну ділянку для житлової громадської забудови», — розповів пам’яткоохоронець Дмитро Перов.
За його словами, разом із садибою Олецької до списку потрапили ще дві пам’ятки архітектури Києва. Зокрема, було легалізовано забудову на двох ділянках в охоронній зоні будівлі «Літаюча тарілка» Флоріана Юрʼєва, що поблизу станції метро «Либідська», а також передано під житлову забудову ТОВ «Тауер Груп» Вадима Столара садибу Логвінових.
«Безмежні» голоси
Останнім часом (певно, після знищення в липні садиби Зеленських) у чиновницькому середовищі Києва стало модним гучно заявляти про необхідність збереження культурної спадщини міста, стверджуючи, що на наступний рік для цих цілей у бюджеті передбачено рекордні за останні 30 років 1,1 мільярда гривень. Але насправді ми бачимо зовсім іншу картину.
«Схоже, що у київської влади просто немає політичної волі чи зацікавленості в збереженні старого міста», — обережно робить висновок Перов.
Водночас він звертає увагу на цікавий факт, який яскраво демонструє реальне ставлення міської влади до пам’яток архітектури: останнє засідання Київради відкрив міський голова Віталій Кличко. Справедливості заради, варто зазначити, що він досить швидко залишив сесійну залу. Чи не тому, що сесія мала голосувати за «незручні» земельні ділянки? Адже вважати, що мер не знав порядок денний, — просто наївно.
«Чи то з його (Кличка) таємної активної позиції, чи то з мовчазної згоди (кому як подобається) були передані під забудови ще три історичні будівлі», — констатував Дмитро Перов.
Способи ліквідації старовини
Отже, дійшов висновку громадський активіст, для киян проголошують гучні політичні заяви, виділяють величезні бюджетні кошти нібито на збереження столичних старожитностей, а реальних дій немає. Вірніше, такі дії трансформуються в абсолютно протилежні, які ніяк не пов’язані зі збереженням історії міста. Серед інших варіантів — блокування або відмова в наданні охоронних грамот на ту чи іншу будівлю. Йдеться, зокрема, про випадки, коли ініціатива (яка дозволяє закон) виходить від небайдужих активістів або громадських організацій.
«Зараз у нас чітко окреслилася політична позиція щодо передачі під забудову історичних будівель. Адже ми бачимо, що на сесіях Київської міської ради до порядку денного вносяться все нові і нові об’єкти під забудову. При цьому профільний Департамент з охорони культурної спадщини займає зовсім протилежну позицію, яка аж ніяк не пов’язана із захистом історичних пам’яток», — зазначив Дмитро Перов.
Чи можна «відіграти» назад
Прикро, що ті, хто повинні захищати історію міста, починають грати в нападі. Звичайно, деякі рішення Київради щодо надання під забудову земель з історичними об’єктами не є остаточними — на них можна вплинути, так би мовити, переграти назад. Але є одне важливе але…
«Рішення, звичайно, можна «відіграти». Однак це — дорогий і тривалий процес», — пояснює співрозмовник.
За словами Перова, проблема в тому, що в активістів досить обмежені як життєві, так і фінансові ресурси для боротьби зі свавіллям чиновників і депутатів. А останні майже на кожній сесії ухвалюють «зашкварні» рішення, які шкодять захисту культурної спадщини, природних зон, водних об’єктів.
«Отже, поки ми в судах оскаржуємо одне рішення Київради, на новій сесії ухвалюється кілька нових, ще «кращих», які також потрібно оскаржувати», — говорить Перов.
Правоохоронці перебувають осторонь
Якщо активісти не можуть зупинити свавілля, то цим повинні займатися ті, хто має відповідні державні повноваження — правоохоронці. Однак і тут не все так просто.
Є дуже багато справ, звертає увагу Дмитро Перов, і в міській прокуратурі, і в Офісі Генерального прокурора, які були відкриті, зокрема, за зверненнями активістів.
«Але, коли ми подаємо запити щодо результатів розслідування цих справ, притягнення до відповідальності певних осіб, клопотання вчинити певні дії процесуального характеру, позбавлення права власності на пам’ятки, які доводяться до руйнації, то кожного разу отримуємо звичайні, нічого не варті, формальні, беззмістовні відписки», — скаржиться пам’яткоохоронець.
«Про захист об’єктів культурної спадщини є більше пів сотні справ у міській прокуратурі. Однак жодна з них не має логічного результату — немає обвинувального акту, немає рішення суду, немає повернення в комунальну власність пам’яток. Я так розумію, що в кожної справи є свій термін розслідування, і в більшості з них вже він закінчується з усіма позитивними