У столиці знову спалахнув «архітектурний» скандал
3 жовтня в центрі Києва, на вулиці Дмитрівська, 66-б, трапилася пожежа в історичній будівлі 1920-х років, відомій як Садиба Рибальченка. Під час радянських часів у цьому приміщенні діяли дитячі ясла. Це вже друга пожежа на цьому об'єкті, адже перший інцидент стався восени 2018 року.
«Каштан NEWS» розслідував ситуацію навколо цього будинку.
Історична довідка
Ділянка з будівлею за адресою вулиця Дмитрівська, 66-б, належала відставному солдату Тимофію Рибальченку. У 1899 році тут була зведена садиба (основна будівля) та флігель. Пізніше флігель перебудували для розміщення дитячих ясел. Таким чином, з 1920 року до середини 1990-х років будівля виконувала свою функцію без змін. Дошкільний заклад №75 розраховувався на 75 дітей. Наразі він потребує капітального ремонту.
Від ясел до конкурсу
«Нещодавня пожежа в будинку — це продовження історії, що почалася ще раніше, коли в ньому працював дитячий садок, — зазначає київський пам’яткоохоронець, співзасновник ГО «Спадщина» Дмитро Перов. — У 90-х роках будівлю законсервували, оскільки в місті не було достатньо дітей, щоб заповнити всі існуючі дитсадки. У 2013 році об'єкт потрапив до програми відновлення дошкільних закладів Києва. Проте вже у 2020 році будівлю передали для інвестиційного конкурсу».
В умовах конкурсу, зазначив Перов, переможець мав знести стару будівлю і звести нове, зберігаючи призначення. Тобто, якщо на цьому місці зводитиметься житловий комплекс, необхідно передбачити приміщення для дитячого садка на першому поверсі.
Чому виникає вогонь
Відомо, що за результатами обговорення Громадської ради при КМДА, будинкам у Києві, старшим за 100 років, має надаватися охоронний статус. Це вигідно не всім, і не всі готові з цим миритися.
Перов не виключає, що нині забудовники, які володіють такими будівлями, активізують свої дії, щоб не втратити активи через надання старим будинкам охоронного статусу. Одним із шляхів досягнення цієї мети може бути підпал.
Цікаво, що кілька тижнів тому, коли сталася пожежа в будинку Рибальченка, вогонь був настільки сильним, що почали горіти сусідні автомобілі. Також постраждала сусідня історична будівля, у якої частково обгорів дах — температура полум’я була дуже високою. Це може свідчити про використання значної кількості горючих матеріалів, щоб знищити об'єкт або завдати йому максимальної шкоди.
«Скоріш за все, будинок підпалили, щоб він не міг отримати охоронний статус — чи то пам’ятки історії, чи то пам’ятки архітектури — і щоб можна було зводити новий будинок», — переконаний Перов.
Хто інвестор
Згідно з даними Перова, переможцем інвестиційного конкурсу стало приватне підприємство «Торгово-транспортна фірма «Меблі», бенефіціаром якого є Михайло Гросу — батько співачки Аліни Гросу. Серед інших видів діяльності цієї фірми, згідно з офіційними документами, зазначено «дошкільна освіта».
Вогонь і правоохоронці
Звісно, столичні правоохоронці не могли не звернути увагу на пожежу в будівлі. Тому наразі відкрито кримінальне провадження за фактом умисного підпалу, триває досудове розслідування. Але насторожує інше: після попередньої пожежі тут правоохоронці вжили аналогічні заходи, проте винуватців — замовників і виконавців — не знайшли.
«До речі, це вже п’ята пожежа в старих будівлях Києва з початку 2024 року. Отже, ми маємо наочну практику навмисних підпалів і факт, що жоден забудовник не поніс відповідальності», — констатував активіст і з іронією додав: «Можливо, у цьому випадку буде виняток».
Стара схема в нових будинках
За словами Перова, в Києві під виглядом проведення так званих інвестиційних конкурсів ховається система просування нової забудови.
«Це досить поширена схема з інвестиційними конкурсами. Наприклад, на Лук’янівці, 29, також колишній дитячий садок передали на такий конкурс. На Печерську — старий будинок з лікарнею», — зазначив співрозмовник.
Якщо розглянути суть конкурсу, продовжив він, то вона полягає в наступному. Київська міська рада, як власник майна, фактично дозволяє його фізичне знищення, а також надає дозвіл на будівництво нового об'єкта на комунальній землі. Водночас єдиним зобов’язанням інвестора є те, що в новобудові має бути передбачено приміщення для закладу, аналогічного тому, що був у старому будинку. Тобто, пояснює Перов, можна збудувати житловий комплекс, але розмістити в ньому не комунальний заклад певного профільного характеру, а приватний, що додатково приносить прибуток. Іншими словами, місто нічого корисного від цього не отримує.
Чому немає охоронного статусу
Це питання зовсім не тривіальне, і відповідь на нього, переконаний Перов, слід шукати в кабінетах Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Активіст також нагадав, що цього року Департамент отримав з міського бюджету 1,1 млрд грн на проведення реставраційних та ремонтних робіт на історичних об’єктах, що перебувають у комунальній власності, на розробку облікової документації та відстоювання статусу пам’яток у судах.
«Але фактично всі ці роботи Департаментом виконані незадовільно. Натомість громадські активісти захищають пам’ятки в судах, розробляють науково-проєктну документацію для надання історичним будівлям відповідного статусу», — зауважив співрозмовник.
0 Дмитро Перов зазначив, що в Києві, за офіційною інформацією одного із заступників Віталія Кличка, налічується близько трьох тисяч історичних об’єктів культурної спадщини. З них