Депутати Київської міської ради на першій пленарній сесії нового року вирішили не виносити на розгляд проєкт рішення «Про окремі заходи для збереження будівель та споруд, рік побудови яких перевищує 100 років
На чергове перенесення розгляду цього питання під час наступного засідання проголосувало більше половини депутатів.
Чому представники киян ігнорують важливе для міста питання, дізнавався Каштан NEWS.
Історія питання
Проєкт рішення передбачає створення нормативно-правової основи для контролю за виконанням робіт у будівлях та спорудах, рік зведення яких перевищує 100 років та які, згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», не мають охоронного статусу. Його активне обговорення розпочалося в липні 2024 року після скандального знесення садиби Зеленських. А вперше цей довгоочікуваний проєкт намагалися винести на розгляд наприкінці минулого року.
Варто зауважити, що перший проєкт рішення був розроблений ще в липні 2023 року — одразу після знесення 200-річної садиби на вулиці Ярославській, 13 Б. Таким чином, документ фактично пролежав «під сукном» два роки.
З тих чи інших причин його свідомо не виносили на розгляд депутатів. І ось на пленарному засіданні, що відбулося перед Новим роком, нарешті вирішили включити до порядку денного питання щодо захисту 100-річних будинків. Проте одразу знайшлися «ініціативні» депутати, які виступили категорично проти подальшого просування цього проєкту. Тому секретар Київради оголосив про перенесення розгляду питання на наступну сесію.
Вигідна “карта”
Таким чином, питання охорони 100-річних будинків у Києві стало спекулятивним. Адже за час, що минув між сесіями, наближені до мера Віталія Кличка особи поспішили заявити, що питання вже опрацьовано, проведено консультації з усіма фракціями, отже, проєкт буде проголосовано в сесійній залі за основу. Однак ще на етапі затвердження порядку денного надійшла пропозиція про вилучення проєкту рішення з переліку сесійних питань взагалі. Це аргументували тим, що нібито відсутній висновок однієї з профільних депутатських комісій.
У цьому контексті київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов звернув увагу на те, що на передостанньому пленарному засіданні Київради в грудні минулого року, коли депутати намагалися внести питання на розгляд, під документом не було підписів для погодження від двох чи навіть трьох депутатських комісій. Проте це не завадило проєкту рішення потрапити до порядку денного.
Цікаво, зазначає Перов, що коли міській владі потрібно терміново ухвалити якісь «земельні» рішення, проєкти яких з’являлися буквально напередодні голосування, такі питання досить часто вносили на розгляд без консультацій або погоджень із профільними комісіями Київради. І це — досить поширена практика: вносити на розгляд рішення «з коліс».
Чому це відбувається
На думку співрозмовника, у київської влади бракує політичної волі та інтересу до збереження і захисту культурної спадщини міста. Адже фінансова вигода від руйнування об’єктів культурної спадщини переважає політичні вигоди від їх захисту.
«Думаю, що в Київській міській раді як депутати, так і міський голова усвідомлюють цінність історичної культурної спадщини. Сам Віталій Володимирович живе в будинку, який є історичною пам’яткою. Вважаю, що людина ніколи не вибрала б місце, де їй було б незручно чи некомфортно. Отже, нашому меру цілком зручно і комфортно жити в пам’ятці історії та архітектури. Але чомусь він не готовий ділитися цим благом з іншими киянами, не готовий жертвувати інтересами своїх бізнес-партнерів, друзів або колег заради збереження історичної культурної спадщини», — переконаний Дмитро Перов.
Як можна зберегти старовину
Як неодноразово показувала історія, влада не любить гласності. Тому, вважає пам’яткоохоронець, суспільний розголос і тиск — це два основні маркери, які можуть допомогти в збереженні культурної спадщини столиці.
Власне, міркує Дмитро Перов, коли виникне критична кількість людей та запит від суспільства щодо зміни системи, вона почне поступово змінюватися.
Доречно згадати, що після протестів на фоні знесення садиби Зеленських влада пообіцяла її відновити, і будівлі надали статус пам’ятки. Також після протестів щодо некомпетентності Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА було ухвалено рішення про оновлення цієї структури. І людей, які лобіювали інтереси забудовників, усунули.
Зрештою, позитивно може вплинути на розвиток подій політичний вибір киян. Адже нині знову йдеться про відновлення районних рад у столиці, що також вплине на міську та районну політики щодо захисту і збереження культурної спадщини.
А поки такі зміни не відбулися, навряд чи варто сподіватися на комплексне вирішення проблеми охорони пам’яток.
«Думаю, що це питання залишатиметься нерозв’язаним до моменту знесення або спалення в місті чергової історичної пам’ятки. Варто усвідомити головне: жодні питання публічно-правового характеру в Київській міській раді не розглядаються, якщо немає погодження міського голови», — зауважив Дмитро Перов.
Проєкт потребує «рихтування»
Водночас депутат Київради, голова постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності Андрій Вітренко має дещо більше оптимізму щодо перспектив вирішення питання захисту 100-річних будівель.
«Думаю, що для того, аби дійти до голосування, спочатку потрібно очистити Київську міську раду від усіх політичних заяв. Чому ми не доходимо до цього питання? Тому що фракція «Європейська Солідарність» почала говорити якісь нісенітниці, і потім почалися політичні розмови, які постійно обговорюються, а господарські питання вже другий раз поспіль не вирішуються взагалі», — прокоментував ситуацію Андр