Сьогодні, 14 грудня, – День вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС
Цю дату затверджено Указом Президента України на підставі того, що 14 грудня 1986 року завершено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком.
Ми всі вшановуємо мужність, самовідданість та високий професіоналізм ліквідаторів.
1 Першими, хто взявся за приборкання атомного «монстра», стали бійці воєнізованої пожежної частини Прип’яті. «Вгамовуючи» палаючий реактор, вони ще не усвідомлювали, яке смертельне пекло чекає на них… Подвиг героїв-пожежників ніколи не зникне з пам’яті; згадаємо їхні імена — Володимир Правик, Віктор Кібенок, Леонід Телятников, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Тишура, Микола Ващук.
Атомний «монстр» вийшов з-під контролю
Вибух атомного реактора на ЧАЕС у 1986 році вважається найстрашнішим цивільним ядерним інцидентом у світі.
Нагадаємо, що вночі (01 година, 23 хвилини, 47 секунд) 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплові вибухи, які зруйнували реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася. На даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони четвертого реактора розплавилися. Суміш із розплавленого металу, піску, бетону та частинок пального розтікалася під реакторними приміщеннями. Внаслідок аварії стався викид радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90.
2 Ситуація погіршувалася через те, що у зруйнованому реакторі тривали неконтрольовані ядерні та хімічні реакції, які виділяли тепло (від горіння запасів графіту), а також виверження продуктів горіння радіоактивних елементів протягом багатьох днів, що призводило до зараження великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише наприкінці травня 1986 року, залучивши ресурси всього колишнього СРСР та ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.
3 Майже одразу до місця аварії прибули пожежники. Першими до ЧАЕС прибув загін під командуванням лейтенанта Володимира Правика. Бійці тоді працювали без ізолювальних протигазів. Їх не попередили про небезпеку радіоактивного диму та уламків, вони не знали, що ця аварія є чимось більшим, ніж звичайна пожежа.
4 Основну частину робіт з ліквідації катастрофи виконали в 1986—1987 роках, у них взяли участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки – близько 600 тисяч.
Дещо про саркофаги
Навколо четвертого блока ЧАЕС було споруджено бетонний «саркофаг», його завершили наприкінці листопада 1986 року.
15 грудня 2000 року було назавжди зупинено реактор останнього, третього енергоблока, таким чином ЧАЕС повністю припинила свою діяльність.
У березні 2004-го Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування, будівництво та введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Було заплановано збудувати так звану «Арку», яка накриє сучасний об’єкт «Укриття (він поступово руйнувався та ставав небезпечним).
Новий чорнобильський саркофаг почали споруджувати 2012 року, а здали в експлуатацію 2019 року. Він має гарантувати безпеку покриття над ЧАЕС до 2120 року.
Відкривалася страшна правда
Події, пов’язані з цією катастрофою, спонукали українське суспільство дійти висновку, що було скоєно злочин радянської системи проти людини та довкілля.
З роками, що минали після чорнобильського вибуху, відкривалася страшна правда як про саму аварію на ЧАЕС, так і про антилюдську суть радянської авторитарної системи управління, за якої сталася ця найбільша техногенна катастрофа людства.
Спершу тодішнє керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень зі Швеції, де на АЕС Форсмарк було виявлено радіоактивні частинки, «принесені» з західної частини СРСР, та оцінки обсягів зараження, розпочалася евакуація майже 130 тисяч мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали майже 600 тисяч осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.
Водночас, коли всі іноземні засоби масової інформації повідомляли про загрозу для життя людей, а на екранах телевізорів демонстрували карту повітряних потоків у Центральній та Східній Європі, в Києві та інших містах України проводилися демонстрації і народні гуляння, присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Хоча рівень радіації, наприклад, у Києві, згідно з даними розсекречених документів СБУ, перевищував фоновий у десятки чи сотні разів.
У перші дні травня вітер дув у напрямку Києва. 1 травня, об 11:00, рентгенометр АН УРСР засвідчив майже 2500 мкР/год, коли в цей час на Хрещатику проходила «Чорнобильська» демонстрація. Протягом дня значення змінювалися від 400 до 2500 мкР/год за середнього фон