Спадок від Радянського Союзу для України включає так звані державні дачі, які стали частиною неофіційної системи привілеїв для високопосадовців
Протягом періоду Незалежності частину цієї нерухомості було продано, а отримані кошти спрямовано до державного бюджету. Деякі «хатинки» отримали можливість приватизації. Однак багато будинків досі залишаються у статусі державних або відомчих дач. Міністерство оборони України також володіє такою нерухомістю на околиці Києва, в Пуща-Водиці.
3 Трохи історії. На початку Незалежності на службовій дачі №1 в Пуща-Водиці жив із дружиною тодішній командувач Київського військового округу генерал-полковник Віктор Чечеватов. Традиційно цей двоповерховий будинок завжди закріплювався за першою особою військового округу, яку призначала Москва. Перед Чечеватовим тут проживав генерал Борис Громов.
4 Чечеватов був затятим україноневисником, у січні 1992 року він відмовився прийняти присягу на вірність Україні і втік до Росії. Того ж року українська прокуратура порушила кримінальну справу через продаж, за особистим наказом Чечеватова, невідомій компанії легкового автомобіля, закупленого на військові кошти. Згодом матеріали слідства потрапили до архіву. Зам’яли…
Після призначення першого міністра оборони України генерала Костянтина Морозова у 1991 році йому запропонували поселитися на дачі №1 в Пуща-Водиці. Однак принциповий Морозов, як розповідав його радник, категорично відмовився, наказавши розмістити тут сім’ї двох безквартирних військовослужбовців. Через кілька років вони переїхали до постійних домівок, які отримали від Міністерства оборони.
«Дачний гарнізон»
Дача залишалася пусткою. Потім деякий час тут жив хтось із нових міністрів оборони, але це тривало недовго. Чомусь ця «хатинка» не дуже приваблювала високих персон. Хоча в кімнатах зроблено хороший ремонт, оновлено сауну. Альтанки, чисте повітря, сосновий ліс, близько 20 соток земельної ділянки.
5 Ще до початку широкомасштабної російської агресії мешканці Пуща-Водиці повідомляли мені, що на дачі №1 вже давно ніхто не живе. Будівля занепадає, паркан навколо псується. Люди дивувалися, чому тут десятиліттями постійно чергують солдати на чолі з офіцером. Чи доцільно утримувати тут «дачний гарнізон»? Чому військове відомство не хоче продати цю нерухомість, щоб поповнити державний бюджет? Замість того, щоб доглядати генеральську дачу, військовослужбовці з бригади охорони Генштабу могли б тренуватися на полігоні.
6 Андрій Таран уперше почув про дачу №1
У жовтні 2021 року, під час брифінгу з нагоди відкриття виставки бойової техніки та озброєння на столичній Михайлівській площі, я запитав тодішнього міністра оборони Андрія Тарана, чи повинні військовослужбовці Збройних Сил України охороняти відомчу дачу №1 оборонного відомства? Якою може бути подальша доля цієї нерухомості? Відповідь Тарана мене сильно здивувала:
«Я не знаю, про яку дачу йдеться, – відповів міністр. – У нас є об’єкти Міністерства оборони, які охороняються. Це питання, мабуть, не до міністра, а до якихось начальників варти. Я не охороняю об’єкти».
7 Шукати начальників варти було марною справою…
Скандал: обікрали командувача
А тепер знову повернемося до скандального минулого спецдачі №1, коли там мешкав генерал Чечеватов.
На початку липня 1991 року Чечеватов терміново викликав до себе військового прокурора Київського гарнізону Анатолія Лісовця (про ті події мені розповіли співробітники прокуратури). Виявилося, що на дачі, яка пильно охоронялася, сталася надзвичайна подія: її обікрали. 5 липня прокурор Лісовець порушив кримінальну справу за цим фактом, зазначивши в постанові, що в громадянки Лідії Чечеватової вкрали магнітофон «Шарп-800» та інше майно на суму понад дві тисячі карбованців.
8 9 Найкращі слідчі отримали наказ терміново знайти злодіїв, які, бачте, мали нахабство залізти до кімнат головного військового начальника. На другому поверсі помешкання вони виявили відбитки пальців крадіїв. Згодом дружина Чечеватова також заявила, що зникли її югославські туфлі, «дев’ять флаконів імпортного шампуню, французькі духи «Магнолія», різні французькі креми в тюбиках, десять флаконів дезодоранту». Лідія Чечеватова детально перелічила військовому прокурору навіть найменші дрібниці, які забрали непрохані гості. Так би мовити, забрали все, «що нажите чесною працею».
0 Злодії знайшли й місце, де зберігався генеральський сейф. І змогли його відчинити, оскільки ключ був у… сейфі. За словами Чечеватової, тут «зберігалися касети для магнітофона, механічний годинник вартістю 110 доларів…» А ще – золото, різні прикраси…
Нічна «служба» генеральської обслуги
Чечеватова згадала, що 30 червня її не було на дачі протягом двох годин, і саме в цей проміжок часу сюди могли залізти злодії. Вона припустила, що це справа рук солдатів, які охороняли генерала. Назвала навіть прізвище строковика Олександра Фанти зі Світловодська, який раніше обслуговував дачу генерала, а потім звільнився в запас. Зірке око Чечеватової не пропустило, що вже після звільнення Фанта знову з’явився на цій дачі і кілька днів жив тут у підвальному приміщенні для обслуги. А він добре знав розташування кімнат.
1 Фанта товаришував із водієм одного з службових, резервних автомобілів генерала – строковиком Леонідом Плотниковим. Машина обслуговувала Лідію Чечеватову, водій виконував усі її накази. Однак на «Волзі» водій із друзями іноді дозволяв собі поїхати до міста, покататися з дівчатами… Всі були напідпитку.