У Шевченківському районі столиці забудовник загрожує пам’ятці архітектури
На Лук’янівці може зникнути унікальна архітектурна пам’ятка — садиба родини Баккалинських. Ця будівля існує понад сто років, однак деякі вважають, що сучасний офісний центр набагато цінніший за цю старовинну споруду.
У чому справа — з’ясовував «Каштан NEWS».
Історична довідка
Особняк Баккалинського є пам’яткою архітектури кінця ХІХ — початку ХХ століття. Його збудували в 1899-1901 роках на вулиці Юрія Іллєнка, 30. Садиба є цінним зразком житлової забудови столичної Лук’янівки, а також вважається останнім збереженим прикладом одноповерхової житлової забудови колишньої Великої Дорогожицької вулиці.
Історія будівництва почалася в 1899 році, коли незабудовану ділянку площею 0,22 га придбав за 3426 карбованців уродженець Київщини, підполковник у відставці Пилип Степанович Баккалинський. Він зобов’язався звести тут цегляний будинок протягом п’яти років. В результаті будівля виконана в стилі неокласицизму, Т-подібна, одноповерхова, з розкішним декором і дерев’яним мезоніном з боку подвір’я.
Після смерті власника особняк перейшов до його нащадків — Федорові Баккалинському, службовцю Акцизної управи, а потім — його синові, лікарю-епідеміологу. Однак за радянських часів будинок націоналізували, і в ньому розмістили різні установи.
Охороняти не можна знищити
Шлях до здобуття охоронного статусу для садиби виявився непростим. З 2006 року за рішенням Головного управління охорони культурної спадщини КМДА будівля отримала статус щойно виявленої пам’ятки архітектури. Проте в 2012 році Міністерство культури України відмовило у наданні особняку Баккалинського державного охоронного статусу.
Це негативно вплинуло на подальшу долю будівлі. На пленарному засіданні Київської міської ради 22 квітня 2021 року ухвалили рішення передати земельну ділянку, на якій розташована пам’ятка, компанії ТОВ «Амелін-30» для забудови.
Проте згодом, під тиском громадськості, документи на отримання охоронного статусу садиби були подані повторно. Важливо зазначити, що тоді Департамент охорони культурної спадщини КМДА проявив неабияку кмітливість і в квітні 2021 року нарешті надав цій будівлі статус пам’ятки з подальшим внесенням до Переліку об'єктів культурної спадщини міста.
Після цього Київська міська рада вирішила внести зміни до свого попереднього рішення щодо передачі ділянки в оренду, замінивши слово «будівництво» на «реставрація». Таким чином, було змінено цільове призначення земельної ділянки та використання будівлі, що на ній знаходиться.
Початок судових перипетій
Очевидно, як зазначає київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов, такі дії Київської міської ради абсолютно не відповідали планам забудовника — ТОВ «Амелін-30» — щодо зведення на ділянці офісного центру. Тому компанія звернулася з позовом до суду з проханням скасувати рішення Київської міськради в частині захисту і збереження садиби Баккалинських та залишити в силі попереднє рішення, що дозволяє будівництво офісного центру.
Варто зазначити, що суд першої інстанції — Господарський суд Києва — ухвалив рішення на користь забудовника. Пізніше було подано апеляційну скаргу від Київської міської ради та столичної прокуратури, яка наразі розглядається в Північному апеляційному господарському суді.
Навмисно чи випадково
Проте й тут не обійшлося без «див»: 24 жовтня мало відбутися чергове (третє) судове засідання.
«Однак в останній момент його перенесли, — зазначає Дмитро Перов. — Причому перенесли без конкретної наступної дати».
За його словами, це сталося приблизно за день до засідання, коли активісти закликали небайдужих киян прийти під стіни суду.
За дивним збігом обставин, пояснює співрозмовник, у одного з членів колегії суддів виникли термінові справи, які вимагали вирішення через відрядження терміном два дні. А через ці два дні у цього судді починалася… відпустка.
Враховуючи це, в оголошенні суду в день розгляду скарги щодо садиби Баккалинського зазначалося, що всі справи за участю цього судді переносяться на невизначений термін.
Як зауважив Перов, у справі це мало б бути вже третє засідання, після якого процес виходив би на фінішну пряму ухвалення рішення.
Чим важлива апеляція
Розгляд апеляційної скарги є як важливим, так і ризикованим.
Як підкреслив Дмитро Перов, у суді апеляційної інстанції ухвалюється рішення, яке потім можна скасувати лише в касаційній. Тобто у Верховному суді. Проте в цій ситуації є маленький, але дуже важливий нюанс: подання касаційної скарги не зупиняє дії рішення суду апеляційної інстанції.
Отже, як пояснює Перов, апеляційна ухвала для пам’яток історії фактично є остаточним вироком: якщо скасовується рішення про статус історичної пам’ятки, то поки ти подаєш на касацію, забудовник чи інша зацікавлена особа може знищити об’єкт судового спору.
Євген ДЕМ’ЯНОВ