У ДПСУ спростували інформацію про дітей загиблого військового. Що насправді ховається за цим постом в Instagram?

«Його фактично "бусифікували"»

Вероніка познайомилася з Олександром у 17 років. Їх зблизило локальне патріотичне товариство Харкова: там вони спілкувалися українською, обговорювали книги та слухали музику. Через кілька років почали зустрічатися, а потім з'їхалися.

«Ми не планували дитину, але коли дізналися про вагітність, вирішили не одружуватися тільки через це. Це здавалося несправедливим. Пізніше до питання про шлюб просто не поверталися», — згадує Вероніка.

У листопаді 2023 року Олександра мобілізували. Чоловік, за її словами, пройшов двотижневе базове загальновійськове навчання, але після цього військової спеціальності не отримав і більше навчань не мав.

«Олександр завжди хотів допомагати Україні, але його фактично "бусифікували", коли він йшов за молодшим сином до школи. Я тоді не була в місті, це був великий стрес», — говорить цивільна дружина.

І додає, що бригади не хотіли його брати через стан здоров'я: у Олександра майже не було здорових зубів, він мав вставну щелепу. Його забрав до себе 7 прикордонний загін, нібито пообіцявши лікування, яке врешті-решт так і не надали.

«Він пройшов тільки двотижневе базове загальновійськове навчання. Спеціальність не отримав, був виведений у розпорядження. Потім без попередження його перевели в 3 прикордонний загін, де також був у розпорядженні. Обіцяли навчання, але відправили на фронт, де, як я розумію, він пробув 2,5 дні», — розповідає Вероніка.

Перед першим відправленням на нуль 18 лютого у Вероніки та Олександра був дзвінок, який став останнім.

«Під час того розмови ми говорили про те, як його витягти (з підрозділу — ред.) і перевести. Він сказав, що його відправляють на фронт і на два тижні у військових заберуть телефони», — зазначає жінка.

Дали спеціальність водія чоловікові, який ніколи не водив?

Солдат Олександр Анпілов разом з двома іншими військовими зник 22 лютого під час боїв у селі Іванівське Бахмутського району. Всі троє були поранені та чекали евакуації, йдеться у службовому розслідуванні, копію якого передала нам Вероніка. З чоловіками втратили зв'язок під час штурму та мінометних обстрілів з боку росіян.

Солдат міг бути засипаним уламками будівель через обстріл. Позиція була під вогневим контролем окупантів, тому шукати українських військових було неможливо. Олександра та його товаришів визнали зниклими безвісти.

Згідно з службовим розслідуванням, Олександра 16 лютого призначили водієм мінометної групи. Однак Вероніка запевняє, що спеціальність не була вказана у військовому квитку, а сам Анпілов раніше водійських прав не мав. І взагалі ніколи не водив.

Відомості про зникнення Олександра першими отримали його батьки, які передали це Вероніці. Військове керівництво, за її словами, до неї не зверталося.

«Це був шок, звісно. Спочатку я синам сказала, що тато не може поки вийти на зв'язок. Потім пояснила, що тато захищав нашу державу, і зараз ми не знаємо, де він і що з ним», — ділиться цивільна дружина.

Разом з батьками вона робила те, що зазвичай роблять після повідомлення про зникнення воїна. Подала заяву в поліцію, шукала серед полонених, але безрезультатно. У вересні жінка звернулася до суду, щоб офіційно визнати його загиблим. Так вона могла б оформити пільги як мати-одиначка. А ще одноразову виплату у зв'язку зі смертю військового.

«Визнання загиблим — це підстава тільки для виплати одноразового пособія (15 млн грн — ред.). Ці виплати не були сенсом суду, а швидше хотілося психологічно мати цю справу як завершене. У мене не було в планах одразу звертатися за виплатою цієї допомоги», — говорить Вероніка.

Вероніка та її адвокат стверджують, що представники 3 прикордонного загону та Західного управління ГПСУ під час судового засідання нібито заявили про підробку свідоцтва про народження дітей. А ще — нібито заперечували, що у Олександра були сини.

Що кажуть у Держприкордонслужбі?

У ГПСУ за запитом hromadske розповіли, що чоловік Вероніки проходив загальновійськову підготовку з кінця грудня 2023 року до кінця січня 2024 року. А у лютому його призначили на посаду в підрозділі Луганського прикордонного загону.

В прикордонній службі повідомили, що грошове забезпечення Олександра (100 тисяч гривень на місяць) з березня отримує Вероніка як законна представниця дітей. Жінка це підтвердила, зазначивши, що виплати за бойові почали надходити тільки в липні після адвокатських запитів.

У ГПСУ також підкреслили, що при подачі заяви про визнання Олександра померлим Вероніка не залучила його батьків, які не погоджуються визнавати сина загиблим.

«Під час судового засідання органи ГПСУ подали клопотання про залучення до справи батьків і надання документів, що підтверджують право на звернення до суду з указаною заявою, оскільки Вероніка та Олександр не перебували в шлюбі», — йдеться у відповіді на наш запит.

Прикордонники підкреслили, що «жодним чином не заперечують батьківство військовослужбовця стосовно його дітей».

Адвокат Вероніки передав нам запис судового засідання. Там представник адміністрації ГПСУ Анна Філіппова дійсно виступала проти задоволення заяви про визнання Олександра померлим. Серед аргументів у службовому розслідуванні недостатньо доказів, що чоловік загинув.

«Крім того, у матеріалах справи немає чітких доказів, що діти, свідоцтва про народження яких долучені до заяви, є дітьми військовослужбовця. Тобто це потрібно встановити через запит в ЗАГС. Чи подавалося туди заяву про визнання військовослужбовця батьком», — сказала Філіппова.

Слід зазнач