«Військові самі не впораються». Герой України та представник Генштабу Межевикин.

«Ми стикаємося з мобілізацією»

Ви — кадровий танкіст, бойовий командир кількох тактичних груп, були на найгарячіших напрямках: звільняли Київську область, побували на Бахмутському напрямку, брали участь у Харківській та інших операціях. Як ви почуваєтеся в Генштабі, чи не сумуєте за польовою роботою?

Звичайно, перебудуватися дуже складно, і завжди хочеться повернутися в більш зручну та зрозумілу стихію, де є завдання, які потрібно виконати, де значно простіше. Де більше простих людей, пов’язаних ідеєю, які воюють один за одного та намагаються виконати те, що від них залежить, щоб зберегти життя людей поруч.

Як ви можете описати теперішню ситуацію на фронті, на якому етапі ми зараз знаходимося? Адже росіяни просуваються так стрімко, що майже щодня ми втрачаємо село за селом, місто за містом.

Зараз дуже складна ситуація. І я не хотів би прикрашати її якимись кольорами. Щоб усі — від малого до великого — розуміли, що не можна опускати руки, вважаючи, що хтось за когось щось зробить.

Складно, тому що, по-перше, приходять нові люди в армію. Багато з них навіть не розуміють, що відбувається і як себе вести в новому середовищі — за період базової підготовки важко передати людині знання, здобуті за місяці, роки служби у Збройних силах.

З власного досвіду скажу, що ніколи не буде такого, щоб 100% особового складу, які поповнили військову частину, відразу змогли воювати.

Про навчання новобранців: чи вдається щось змінювати, зокрема в навчальних центрах? У нас був матеріал про те, що проблем багато, новобранці скаржаться на низьку якість підготовки, брак інструкторів, у тому числі з бойовим досвідом, на радянську систему нормативів, на те, що їх залучають до різних робіт. Чи вдається тут щось зрушити?

Звичайно, вдається. Завжди робляться спроби та кроки для покращення.

Перш за все, повинні бути звернення людей, які проходять базову підготовку, їхні відгуки про якість навчання, про те, чого їм не вистачає і навпаки. Звертатися можна безпосередньо в Міністерство оборони, Генштаб, через сайти довіри.

Але хіба це працює?

Так, працює. До нас надходить дуже багато звернень, ми відповідаємо, розбираємося, чому виникла ця проблема.

А щодо того, що ви сказали… Почнемо з недостатньої кількості інструкторів.

Зараз військовим частинам складно відпустити особовий склад, готовий бути інструкторами. Тому що у них не вистачає особового складу, і ми знову стикаємося з мобілізацією.

Ми не можемо забрати людей з військової частини, поки не прийде достатня кількість на заміну і не буде певна «процентна частка». Командири не хочуть відпускати досвідчений особовий склад, який є кістяком будь-якого підрозділу — взводу, роти чи батальйону.

Але цей процес частково відбувається — запропонована процедура набору в навчальний центр особового складу, який має бойовий досвід, але отримав поранення і не може виконувати бойові завдання.

Ви говорите, що набрали інструкторсько-викладацький склад з цивільних або тих, хто воював у 2014 році. Знову ж, є проблема, і багато скаржаться на відсутність у них бойового досвіду. І відразу ці люди відправляються на отримання бойового досвіду у військові частини не менше ніж на 3 місяці. Але тоді знову зменшується кількість інструкторського складу, тому що відбувається постійний рух.

А скільки зараз інструкторів на 100 новобранців?

В кожному навчальному центрі по-різному. Коли був пік мобілізації, ми змушені були збільшити кількість локацій. І один інструктор був на 10–12, іноді на 15 осіб, хоча це багато.

Коли, до речі, був пік мобілізації — після прийнятого мобілізаційного закону?

Так.

Цей пік тривав практично кілька місяців?

Так. І тоді ми збільшили локації, створили нові, щоб не концентрувати особовий склад в одному місці. Тому що розвідка противника діє дуже добре. Є представники, скажімо так, суспільства, які по необачності або за гроші чи свої ідеологічні переконання зливають інформацію ворогу.

А взагалі, ідеально, щоб був один інструктор на відділення. Це 7 осіб.

Коли ви презентували зміни в навчанні новобранців, то сказали, що базова військова підготовка збільшується з місяця до півтора. Але чи дозволить це покращити якість підготовки? Чи поки що Генштаб не може дозволити собі більше?

Однозначно, збільшення терміну покращить якість підготовки особового складу. Але на цю якість також впливають інструкторський склад і забезпеченість навчальних центрів.

Зараз вже є більше часу на підготовку особового складу. Це дозволяє ввести нові теми та напрямки занять, розвантажити програму. Тобто замість того, щоб займатися з ранку до ночі без відпочинку і на наступний день знову, є можливість розподілити кількість годин по дням. Якщо потрібно (це вже залежить від педагогічних навичок інструкторів), буде розподілено час самостійної підготовки. Інструктор повинен ставитися до вихованців уже не як до змінного складу, а як до свого підрозділу.

Чи достатньо забезпечені зараз навчальні центри?

Звичайно ж ні. Якби вони були забезпечені, то у нас не виникали б проблеми з логістикою, з проханнями командирів виділити додаткові кошти на закупівлю засобів, які покращують навчально-матеріальну базу. Це все потрібно збільшувати і масштабувати.

Але тут є покращення — проблему бачать і намагаються її вирішити. На наступний рік вже закладається вдвічі більше коштів на підготовку: якщо на цей рік було 400 мільйонів, то на 2025-й — майже 900 мільйонів гривень.

Додатково на кінець року опрацьовуються питання для всіх навчальних центрів, центрів підготовки, батальйонів резервів. Йдеться про закупівлю майна по різних напрямках: «старлінки», радіостанції, «мавіки», FPV (комплекси), комп’ютери, ноутбуки, програмне забезпечення, нічні прилади.

Є підтримка від держав