Реформа, час якої настав? Чому ЗСУ переходять на дивізії та корпуси?

Заклики до реформ в українській армії та переходу на дивізійну систему лунають уже не перший місяць, причому з кожним разом вони стають все голоснішими.

hromadske спробувало розібратися, що таке дивізії та корпуси, в чому їхня перевага над нинішньою структурою української армії і чи стане перехід на нову систему управління панацеєю в сучасній ситуації.

Як зараз воює армія?

Українська армія переважно воює бригадами — тактичним військовим об’єднанням чисельністю 3-7 тисяч осіб, яке, в свою чергу, складається з полків, батальйонів, рот і взводів.

Ті об’єднуються в оперативно-тактичні групування (ОТГ), а вони — в оперативно-стратегічні групування військ (ОСГВ), які виникли на початку повномасштабного вторгнення. Останніх всього дві — «Хортиця», яка відповідає за фронт від півночі Харківської області до півдня Донеччини, та «Таврія», яка керує обороною південних регіонів України.

Над цими структурами існують оперативні командування (ОК), які почали створювати ще з 2015 року. Таких всього чотири: «Північ», «Південь», «Захід», «Схід». Кожне з них має у своєму підпорядкуванні бригади, дислоковані в цих регіонах, і займається їх забезпеченням, комплектацією та навчанням.

Все це складається в Сухопутні війська — найбільш чисельний рід військ в українській армії, над яким стоїть Генеральний штаб Збройних сил України.

Резюмуючи, нинішня вертикаль управління українською армією виглядає наступним чином: командування бригади — командування ОТГ — командування ОСГВ — командування ОК — командування Сухопутних військ — Генеральний штаб.

Що не так з діючою системою?

Ряд українських військових і експертів уже не перший місяць закликають до структурних змін в українській армії, насамперед — до переходу на дивізійно-корпусну систему управління військами, оскільки діюча система управління, на їхню думку, є вкрай неефективною, що призвело до багатьох провалів у управлінні військами на фронті.

Один із найбільш показових випадків стався в квітні 2024 року під Очеретиним, що неподалік Авдіївки, коли через дезорганізацію в управлінні обороною на цьому напрямку українські військові зазнали важких втрат, а частина була змушена відступити. Це призвело до безперервного наступу на Покровськ, який триває й досі.

«Кого звинувачувати в втраті Очеретиного? Екс-комбрига 115 бригади, який залишив позиції через неспроможність? Чи командувача ОТУ, який вчасно не організував ротацію? Чи командувача ОСГВ, який все це не проконтролював? Чи командувача ОК, до складу якого входить згадувана бригада? Є одразу чотири людини, які повинні приймати рішення на оперативно-тактичному рівні. З кого запитувати — невідомо», — коментував квітневі події військовий оглядач і волонтер Богдан Мірошников.

Схожі проблеми згодом повторилися в Новогродівці, коли місто з населенням у 15 тисяч осіб було захоплено фактично за три дні, і в Селидовому.

Врешті-решт, наявні ОТГ і ОСГВ, на відміну від дивізій і корпусів, є тимчасовими структурними організмами. І якщо деякі оперативно-тактичні групування існували ще з часів АТО (наприклад, ОТГ «Донецьк»), то ОСГВ з’явилися лише на початку повномасштабного вторгнення.

Чим дивізії і корпуси кращі за бригади та ОТГ?

Дивізія вважається основним тактичним об’єднанням у різних видах військ більшості армій світу. Вона налічує до 25 тисяч особового складу і складається з бригад або полків.

Корпус — ще більш крупне військове об’єднання. Він складається приблизно з 2-4 дивізій і може налічувати до 50 тисяч військовослужбовців. У Силах оборони на сьогодні існує 5 корпусів: 9, 10 і 11 армійські корпуси, Корпус морської піхоти, створений у 2023 році, і 7 десантно-штурмовий корпус. Тому десь до згаданого раніше діючого підрозділу управління армією додається ще й командування корпусами.

Дивізійно-корпусна система дійсно має чимало переваг, які нещодавно озвучив командир 12 бригади спеціального призначення «Азов» Денис Прокопенко:

• єдність командування (командири дивізій або корпусів можуть організовувати бойову та спеціальну підготовку в штатних підрозділах, особисто відповідати за процес і якість підготовки, адекватно оцінювати бойові можливості і відповідно ставити завдання по призначенню кожній бригаді або полку);
• ініціатива (командування зможе управляти безпосередньо штатними підрозділами без приданих сил, маючи все своє, крім авіації);
• простота (процес управління дивізіями і корпусами є більш легким, що дозволяє вибудувати стійку оборону);
• економія зусиль (таке управління військами дозволить збільшувати операційні зони і смуги оборони);
• безпека (при такому управлінні стане непотрібним «заповнення дірок», «гасіння пожеж» приданими підрозділами, що ускладнює взаємодію з уже наявними частинами);
• зменшення ручного управління на тактичному рівні (це дозволить генералітету займатися питаннями стратегічного планування і більш пріоритетними завданнями, такими як стратегічна оборона).

Інший боєць «Азова», заступник командира бригади Богдан Кротевич, вказує, що наявність дивізій і корпусів дозволить вищому військовому керівництву притягати командирів до відповідальності за провали на фронті або неправильні рішення.

«Це те, чому можна повчитися у росіян. Вони воюють армійськими корпусами. Туди приходять до командира корпусу і питають: "Чого ти не наступаєш?" І він не може сказати, що не ставив того чи іншого командира полку. Тому що саме він його ставив і готував. З нього запитають. А коли у нього ще буде кримінальна відповідальність, а не як у нас, то взагалі ідеально. Тому що у нас тільки солдат винен», — говорить військовий.</