Після того як влітку 2023 року помісний собор Православної церкви України затвердив перехід на новоюліанський календар, громада старішої та найбільшої за кількістю прихожан у Космачі церкви Петра і Павла скликала збори. Хоча вона і належить до ПЦУ, рішення вищого церковного керівництва не прийняла.
Люди проголосували за те, щоб залишитися зі старими датами святкування релігійних свят. Основні аргументи: за таким календарем жили батьки і діди, і Різдво вони відзначали 7 січня, а не 25 грудня.
«Віру не міняють. Ми як народилися і як батьки нас навчили, так і повинно бути, і так дітей повинні вчити і йти до кінця (святкувати 7 січня — ред.). Адже інакше це як переступати через свою віру і релігію», — говорить Анна.
І додає, що дуже хотіла б особисто сказати главі ПЦУ Єпіфанію, «щоб він повернув свята на місце». Її іменини за новим стилем були 9 грудня, і в цей день її привітала внучка. Жінка її подякувала, але сказала, що святкувати буде 22 грудня.
На питання, що ж вона буде робити, якщо до її дому приїдуть колядники 25 грудня, відповіла, що пригостить і подякує за коляду, тому що проганяти не годиться.
Оскільки інші приходи перейшли на новоюліанський календар, то окрім греко-католицької церкви (в яку ходять в рази менше людей), по-новому святкують у чотирьох православних храмах, розташованих далеко від центру села.
«Це моя особиста біль і біль всього села. Те, що зараз село так розділене», — говорить в коментарі отець Ігор, настоятель храму Пресвятої Трійці УГКЦ в Космаче.
Свій прихід до переходу календаря він готував давно, тому вони без застережень відразу перейшли на нові дати святкувань.
Причиною відмови сусіднього приходу ПЦУ від переходу на новоюліанський календар отець Ігор вважає не тільки звичку прихожан, а й свідому маніпуляцію їхньою думкою.
«Підготовка до непереходу тривала не менше півтора років до того, як про це заговорили. Це були спеціальні повідомлення в соцмережах, де маніпулювали громадською думкою. Мені здається, для нашого ворога Космач — це ключове село. Адже тут була Старшинська школа УПА. Тут було багато людей репресовано. В той же час тут було дуже багато сексотів. І їхні нащадки досі живуть і сповідують ці ідеї. Тут багато людей, які, скажімо так, не за Україну», — говорить він.
В той же час староста села, який є прихожанином найбільшої в селі православної церкви, говорить, що просто це зміна календаря не до часу під час війни.
«До переходу людей треба було готувати. У нас і так купа проблем, а тепер ще є під час війни трохи непорозуміння між конфесіями», — говорить староста Дмитро Мохначук.
Він шкодує, що другий рік поспіль на Водохреща в селі не буде проходити міжконфесійне шествие до річки та спільний молебень там. Сам Мохначук відзначає два Різдва. 25 грудня — в гостях у сватів, а 7 січня — зі своїм приходом.
Найстранніша ситуація з святкуванням складається у сім'ях, де члени сім'ї ходять в різні церкви. Так два Різдва мають космацькі подружжя Кравчуків.
Ще з 90-х років кожної неділі вони разом їдуть з свого поселка в центр села, а там розходяться кожен по своїм церквам: Олена — в греко-католицьку, а Василь — в православну.
Другий рік вранці 25 грудня Олена одна їде в центр на Різдвяну службу, а чоловік залишається вдома. Так само і 7 січня: святково одягнений Василь їде в храм Петра і Павла, поки дружина залишається на господарстві.
«Конституція України говорить, що жінка може вірити в одну віру, а чоловік — в іншу. Але у нас одна християнська віра. Для простого християнина головне — це вислухати службу Божу, а не важливо, де і в якому храмі. А решта — це вже релігійна політика», — з усмішкою говорить Василь Кравчук.
Сам він визнається, що б хотів, щоб його прихід таки перейшов на новий календар. Але, за його словами, поки там більш гучний голос мають кілька «упертих» жінок, які за старий стиль, а інші просто не наважуються їм суперечити.