«Половина країни плаче, інша - танцює». Чому суспільство толерує ухилення від відповідальності?

Толерантність до військових, які ухиляються від служби, є однією з гострих проблем сьогодні. Це не лише ускладнює процес мобілізації, але й формує певну суспільну норму, де ухилення від військової обов'язку може здаватися прийнятним або навіть правильним рішенням.

Чому можна досягти єдності в осудженні тих, хто ухиляється від повісток? Чи існують правові механізми відповідальності за укриття? Як держава може на це вплинути? Розбиралося hromadske.

Бути ухильником не соромно

46% українців вважають, що бути ухильником — не соромно. Лише 29% громадян дотримуються протилежної думки, ще 25% не змогли дати однозначну відповідь на це питання. Це результати соцопитування, проведеного в червні 2024 року «Центром Разумкова» на замовлення ZN.UA.

Найбільше ухильників осуджує молодь у віці 18-29 років. Серед громадян 50-59 років більшість — 52% — можуть зрозуміти військових, які ухиляються від повісток. А серед літніх людей від 60 років лише 37% сказали, що не служити під час війни — соромно.

Водночас у цьому ж соцопитуванні 51,5% українців наполягали на необхідності звільнення України від російських військ у межах 1991 року, а ще 25,8% — на звільненні до лінії зіткнення початку 2022 року.

Але можливо це, толеруючи ухилення від служби? Питання риторичне.

«Це про людей. Те, що не збігаються певні речі в масовій свідомості, — це зрозуміло. Вони в свідомості академіків далеко не завжди збігаються. Але мене справді здивувало ставлення суспільства до ухильників. Знову працює моя давня формула аморальної більшості: більшості не соромно», — коментував результати дослідження директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха.

Толерантність до ухилення від служби підриває мотивацію діючих військовослужбовців. За словами старшого офіцера Івана Буряка, коли військові дивляться на масове ухилення в тилу, то й самі вдаються до СОЧ.

«Я дуже добре розумію тих, хто не хоче, щоб їх близькі мобілізувалися. Це природно — ніхто не хоче воювати, окрім, можливо, якогось маленького відсотка людей. Люди йдуть добровільно на службу не тому, що хочуть, а тому, що розуміють необхідність цього. І тут питання: чому більша частина суспільства не бачить цієї необхідності?» — говорить народна депутатка Інна Совсун, чоловік якої мобілізований з першого дня повномасштабної війни.

Війна — для бідних?

Толерантність суспільства до ухилення від мобілізації — це складне явище, яке формується під впливом психологічних, соціальних і культурних факторів, говорить в коментарі hromadske військовий експерт-психолог Ольга Еверт. Нібито причинами можуть бути як страх, так і вплив стереотипів, а також загальні настрої в суспільстві щодо війни та армії.

Також, за її словами, грає роль романтизація індивідуалізму: «У сучасній культурі часто популяризується право жити для себе, а обов'язки перед державою сприймаються як застарілі. І це в основному в містах. Тому що сьогодні, на жаль, виникає уявлення, що війна — це щось для села і бідних».

З точки зору психології люди можуть толерантно ставитися до ухильників, щоб не переживати негативні емоції. Нібито осуд інших лише посилює свій стрес. А люди, які ставляться поблажливо до ухильників, часто самі бояться бойових дій.

Стереотипи про армію і недовіра до системи також відіграють важливу роль. За словами Ольги Еверт, якщо суспільство вважає, що армія погано організована, недостатньо забезпечена або керівництво корумповане, воно не буде готове відправляти своїх близьких на цей шлях.

Це справа такого рівня, де найбільшим суддею буде совість людини.Святослав Юраш — наймолодший народний депутат, вже більше двох років захищає державу на фронті

«У наш час, коли під питанням все, [толерувати ухилення від служби] неадекватно. Путін завжди чітко і однозначно говорить, що хотів би все наше забрати. Відповідно, в цей момент неможливо не думати і не намагатися стати так чи інакше на захист країни», — додає він.

Не останню роль у ставленні до ухильників відіграє Росія зі своїми ІПСО, говорить hromadske народна депутатка Людмила Буймістер, яка теж приєдналася до ЗСУ. Так, своїми інформаційними вкиданнями росіяни підривають довіру до процесу залучення людини до Збройних сил, а тим самим підривається довіра до держави.

Це підтверджує і «Центр протидії дезінформації», який регулярно фіксує російські пропагандистські кампанії. Одна з таких була якраз напередодні вступу в силу закону про мобілізацію. Тоді ворог просував різні наративи, зокрема про те, що «Україна перетворюється на Північну Корею і великий концтабір», «влада України згортала всі права і свободи людини», «влада України повністю корумпована, а мобілізація несправедлива».

«Наші вороги дуже вдало вміють користуватися прийомом, коли береться якийсь один кричущий випадок з роботи певного інституту, узагальнюється і проектується на всю державу. Так от, з процесом мобілізації у нас, на великій жаль, трапилася саме ця історія», — зауважує парламентарій.

І додає, що безсвідомо це роблять і лідери думок, які підтримують Україну. Зокрема, це стосується народних депутатів, які «ніколи не формували жодного підрозділу», але говорять про необхідність розформування ТЦК і СП, не розібравшись в їх функціях.

Старший офіцер 93 бригади Іван Буряк додає і своє спостереження — роль московського патріархату, який «цілеспрямовано, безпосередньо популяризує ухильника як героя». В історії, яку офіцер розповів про свого товариша, на його думку, велику роль зіграла церква і конкретні священники, які поширювали конкретні наративи в тій місцевості.

Ховати чоловіка — не злочин

Юридичні механізми впливу на сім'ї, які приховують чоловіків від служби, не передбачені. «Пос