З початком повномасштабного вторгнення Юрій приєднався до стрілецького підрозділу територіальної оборони. У 2023 році він очолив один з перших в Україні рот ударних авіаційних комплексів РУБпАК «Ахіллес» у складі 92 бригади. У січні 2024 року рота перетворилася на батальйон.
Далі — його пряма мова.
У 2023 році у нас півроку був критичний голод у боєприпасах, внаслідок чого противник зміг зайняти найбільш вигідні рубежі для продовження активних ударно-штурмових дій. Це перше.
Друге — якби були дозволи на застосування високоточного озброєння рік тому, а не зараз, у нас би половина тих міст, які стерті під нуль, були б абсолютно цілими і здатними тримати оборону. Відповідно, противник також не зміг би нарощувати свої зусилля для ударно-штурмових дій на різних ділянках.
Тому нинішня ситуація на фронті зумовлена несвоєчасним наданням необхідної допомоги. Але скажу більше: повну відповідальність на партнерів також не слід перекладати. Це все-таки спільна відповідальність.
Я повністю згоден з думкою, що зараз один із найскладніших періодів, тому що у наших партнерів є певна невизначеність. І у нас є певна невизначеність.
На що ми можемо розраховувати з точки зору впливу на російську федерацію? На яку санкційну політику, на яку підтримку нашій економіці, на яке додаткове озброєння? Чи буде можливість в подальшому використовувати високоточне озброєння по території російської федерації? Чи буде рішення про введення додаткового контингенту на територію України з країн-партнерів з Європейського Союзу? Є невизначеність досі.
Коли вони почали операцію в цілому по Харківській області, важливо було вийти на Куп'янськ Лівобережний, Куп'янськ-Узловий з подальшим зайняттям плацдарму і можливістю форсування річки Оскол, виходу на правий берег. Це завдання було до 1 листопада. Ворогові це не вдалося.
Чи мав противник успіхи на полі бою? Так. Часткові. Але питання в тому, якою ціною. З десяти штурмовиків противника, які відправляються з району скупчення на штурм, доходить до позиції один, якого потім знищують Сили оборони.
Але чисельність їх дуже і дуже велика. І ворог перевів свої війська в режим так званих камікадзе. Що це означає? Це коли прибувають спеціально підготовлені групи, уповноважені наводити дисциплінарний порядок всередині військ. Що таке дисциплінарний строй? Ідеш вперед. Не йдеш — на розстріл. Можуть відрубати якусь частину тіла і змусити інших йти в бій.
Ворог почав втрачати дуже великий відсоток тієї техніки, з якою брав участь в ударно-штурмових діях. Останні три штурми згадаємо. 50 одиниць ворог залучив у моменті. Втратив 48, дві підбиті одиниці покинули поле бою. Чи зміг він отримати певний тактичний результат? Так, зміг. Але 48 машин залишилися на полі бою. Плюс і штурмова піхота, що брала участь в ударно-штурмових діях, знищена Силами оборони на 65%. Але так чи інакше, з втратами більше 100 одиниць ворог зміг затягнути свій особовий склад у населений пункт Кругляківка.
В напрямку Борової вниз противник і далі тисне, у них є завдання в повній мірі вийти на лівий берег, зайняти населені пункти вздовж річки Оскол. Для нас це, звичайно, проблемне питання.
Які цілі, завдання ставив противник? Це дестабілізація в наших тилових частинах, це вплив на мінометників, пілотів, артилерію. На сьогодні для ворога не є проблемою масово переодягатися в українську форму, в піксель, і намагатися просочуватися в наші тилові частини.
Ми повинні завжди тверезо аналізувати ситуацію. І не «зрада-зрада». Ні, це війна. На війні ворог вдається до різних заходів. Наша задача — своєчасно виявити і своєчасно протидіяти.
У зв'язку з недостатньою кількістю засобів протиповітряної оборони ми не можемо дати гідну відповідь російській авіації. Це для них порівняно дешевий ресурс з великою кількістю боєприпасів.
Вперше вони випробували цю тактику в Донецькій області, коли стерли кілька місць з лиця землі і зрозуміли, що це працює. Як наслідок, ми маємо Волчанськ, Лівобережну Куп'янщину. Вони постійно вражали авіацією правий берег, розуміючи, що там проживають люди. З однією метою — знищити всю інфраструктуру, яку можна, і вбити якомога більше українців. Ось у чому задум противника.
Але на будь-яку дію завжди є протидія. Дозвіл на застосування високоточного озброєння вглиб території росії вже сьогодні вплинуло на інтенсивність використання їхньої авіації. Тепер противник змушений маневрувати і ховати свою авіацію.
У нас є мінімальна кількість БпЛА для високоефективного виконання бойових завдань. Зараз 72% засобів БпЛА ми отримуємо за рахунок державного фінансування та державних програм, у тому числі внаслідок накопичення балів за знищену техніку. Є окрема програма, що передбачає закупівлю за державні кошти та надання техніки в обмін на те, що ми знищили на полі бою. І 30% — це те, що дає нам українська нація. Але це мінімальна потреба.
Якщо додати ще 30%, ми зможемо стати більш ефективними. Адже чим більше у тебе БпЛА-розвідників, тим краще ти бачиш ворога вдень і вночі. Чим більше ударних засобів, тим ефективніше ти можеш знищити ворога на різних відстанях і різні категорії цілей. Тому засобів БпЛА ніколи не буде досить. І це відповідь для тих, хто каже: «Скільки можна донатити на Сили оборони?».
Є такі думки: коли ж держава на третьому році війни перехопить ініціативу, буде повністю забезпечувати? Відповідь: ніколи. Уряд не може в повній мірі забезпечити всі потреби Сил оборони. Це спільна робота. Наші партнери, держава і кожен українець, хто допомагає Силам оборони. По-іншому бути не може.</