Бути собою. Як ЛГБТКІ-спільнота Харкова відстоює свої права.

Евелін Ашенбернер — небінарна особа з США. У березні 2022 року вони переїхали в Україну та приєдналися до служби в Міжнародному легіоні. До повномасштабного вторгнення Евелін жили в Польщі, де викладали англійську мову.

«Я жили в Польщі, коли Росія напала на Україну. Це було жахливо… Я викладала англійську студентам, серед яких було багато українців, зокрема й біженців. Для мене це (повномасштабне вторгнення — ред.) було надзвичайно злочинною атакою на демократичну країну. Саме тому я вирішила приїхати та допомагати Україні. Оскільки я жила неподалік від України, коли президент Зеленський сказав, що іноземці можуть приєднатися до армії, я вирішила спробувати. Тож я зібрала валізу та перетнула кордон», — розповіла Евелін.

У Евелін не було військового досвіду. Коли вони пройшли співбесіду, командир батальйону вирішив взяти Евелін у штаб — проводити співбесіди з новими солдатами.

«Я трохи говорю польською, а оскільки я вчителька англійської мови, то звикла працювати з іноземцями», — зазначила Евелін.

Вони не приховують, що на службі траплялися як підтримка, так і дискримінаційні прояви. Останнє, за словами Евелін, вони частіше помічали за військовими старшого віку.

«Солдати були чудовими — вони мене дуже підтримували. Багато навіть намагалися з'ясувати мої займенники, розпитували про мою рідну мову. Один з них, гетеросексуальний солдат, управляв нашою військовою машиною на "ХарківПрайді" (подія проходила в унікальному форматі автопрайду — ред.). Був навіть один солдат, який прийшов на моє драг-шоу в Харкові. А інший — просив надіслати фото з прайду, на якому я одягала свої медалі (хрест добровольця). Проте було багато старших хлопців з радянським мисленням, які мене не розуміли», — діляться своїм досвідом Евелін.

Про важливість підтримки ЛГБТКІ+ військових

Президент Харківського жіночого об'єднання «Сфера» та співорганізатор «ХарківПрайду» Анна Шаригіна має кілька квірних друзів-військових, які стикалися з гомофобними викликами.

«ЛГБТКІ+ військові на війні мають додаткову небезпеку: можуть чути, що в армії немає ЛГБТКІ+, а у командування не вистачає чіткої артикуляції позиції щодо поваги до різноманітності. У людей на військовій службі немає зайвих сил наполягати на собі, боротися за свої права — ЛГБТКІ+ військові часто не роблять камінг-аут або навіть повертаються “в шафи”. У гетеросексуальних людей є доступ до прав, є родини, які можуть підтримати в біді. У ЛГБТКІ+ людей цієї можливості немає», — додає Анна.

Незважаючи на це, активістка все ж бачить у Харкові позитивні зміни в ставленні до ЛГБТКІ+ людей.

«У вересні цього року представник ЗСУ (Віталій Саранцев на дискусійній панелі Kharkiv Media Hub — ред.) вперше заговорив про ЛГБТКІ+ людей у Харкові. Він сказав, що це дуже важливо, що ми боремося за свої права. І що в ЗСУ також декларують рівність. Для Харкова це надзвичайно важливо! Зміни відбуваються, але потрібно, щоб ЛГБТКІ+ люди відстоювали свої права, говорили про них, виходили на вулиці. Окрім нас, цього ніхто не зробить», — сказала президент ОО «ХЖО “Сфера"».

Гомофобія та тиск на активістів у Харкові

До повномасштабної війни жіноче об'єднання «Сфера» займалося просвітництвом — проводило заходи на теми гендерної рівності та прав людини для спільноти ЛГБТКІ+. У 2019 році почали «ХарківПрайд». Під час підготовки нинішнього Прайду, який відбувся у вересні, команда зіштовхнулася з масштабними викликами, але їх вдалося вирішити.

«Представники місцевих органів влади транслювали гомофобну позицію щодо нинішнього Прайду — погрожували харківським бізнесам, які збиралися приймати "Прайд-Фест" на своїх локаціях. Нас попереджали про бійки, погроми, говорили, що їх можуть вчиняти військові. Але це маніпуляція», — пояснює Анна.

Активістка додає, що все це виглядало парадоксально, адже на «ХарківПрайді» зібрали близько 125 тисяч гривень на потреби військових на Харківському та Сумському напрямках. Загалом команда змогла закрити збір на 809 тисяч грн на комплектуючі для дронів і «старлінків» та зарядні станції батальйону «Ахіллес» 92 ОШБР у Харківській області.

Не рибку, а вудку: про допомогу в умовах війни

«Ми зрозуміли, як важливо підтримувати військових і людей, які залишаються в місті, надають робочі місця іншим і намагаються вижити. Тому ми в тестовому режимі почали підтримувати маленькі бізнеси», — розповідає проектна менеджерка «Сфери» Анастасія Попова.

За підтримки міжнародної організації минулого року вони видали 10 грантів для бізнесу. А в цьому році — вже 30 грантів.

Один з них отримала пекарня «Капличка». Після повномасштабного вторгнення без світла, комунікацій і психологічної підтримки працювати стало складно. Пекарня була на межі закриття. Усі близькі Олександри виїхали з міста. А вона продовжувала пекти хліб. Правда, вже не розвозила по місту, а продавала в орендованому магазинчику.

«На грант ми закупили тістоміс, міксер, індукційні плити — обладнання, на якому зараз працюємо. Все це коштує недешево. За свій рахунок ми б не потягнули... До повномасштабки у мене був власний цех з різноманітним обладнанням. Однак багато техніки я продала, коли виїжджала зі старого цеху. Ми постачали випічку в різні харківські заклади. На жаль, багато з них закрилися...» — розповідає Олександра, співвласниця пекарні.

Окрім гранту, говорить Олександра, не менш важливою для неї стала психологічна підтримка: «”С