«Бум завершився, і нових артистів стає все менше». Олексій Бондаренко про українізацію, Мінкульт і феномен Клавдії Петрівни.

Як війна вплинула на українську музику

Будь-які потрясіння, що відбулися в Україні, на мою думку, суттєво сприяли розвитку української музики. У 2004 році відбулася велика хвиля українізації музики, яка не закінчилася. У 2014-му також була значна хвиля українізації української музики, яка продовжує свій хід. У 2022-му — ще більша хвиля, з тотальною українізацією, що нарешті завершила процес українізації українських артистів.

Зараз практично всі українські артисти співають українською, пишуть українською або англійською, а якщо ти починаєш писати або співати російською, то відразу ж стаєш маргіналом — і тебе ніхто серйозно не сприймає. Наприклад, нещодавно [зробила] Луна. Навіть в Україні ти майже не виступаєш, хіба що на закритих корпоративах. Ти виступаєш у Польщі, в Європі, можливо, в Казахстані, де більше росіян.

Це реальність: на концерти всіх наших артистів, які виступають в Європі, ходять росіяни. Їм не можуть заборонити це робити. Але потрібно дивитися, хто в основному приходить на твої концерти. Тут вже починається велика різниця.

У нас повністю змінився поп-олімп. Повністю змінилися люди, які раніше були головними артистами — всього кілька залишилося. MONATIK, Тіна Кароль залишилися. Артем Пивоваров залишився. Але він один з небагатьох артистів, у якого ще до 2022-го були топ-хіти на радіо українською мовою. Уся ця історія його просто підштовхнула, сильно вивела на поверхню. У людей є попит на таку музику, їм потрібен великий поп-артист. Ну і «Океан Ельзи», в принципі, також залишилися на своєму рівні.

А так у нас почали стрімко підніматися артисти, які раніше могли думати про зали лише на 100-200 осіб. Їх стає все більше, і за ними цікаво спостерігати. Зараз вони сміливо замахуються на зали на тисячу осіб, іноді на два зали на тисячу осіб. У нас KOLA намагається зібрати Палац спорту. Такі артисти, як вона, раніше не мали такого шансу. Latexfauna зараз почувається дуже впевнено. Ті ж Tember Blanche — це помітний кейс, на мій погляд. YAKTAK, наприклад, — дуже великий артист на сьогодні. Shumei також. Всі ці артисти займають свої ніші завдяки тому, що виїхали певні українські поп-зірки і перестали приїжджати російські артисти.

У них якісна музика, що приємно. Тому що байрактарщина не вижила. А дуже хотіла. Тому що всі думали, що вони знайшли ідеальну формулу: ти пишеш пісню про пса Патрона або «байрактар» — і все, ти будеш на всіх радіостанціях. Народ виявився розумнішим, ніж всі думали, і виявилося, що він хоче слухати щось нормальне.

Сцена оновилася. Але мені здається, що зараз, станом на 2024 рік, на жаль, відбуваються ті ж процеси, що й у 2016-му, коли все почало йти на спад. Бум закінчився, зараз і нових артистів стає менше, а ті, хто колись збирали великі зали, не всі можуть собі це дозволити. Ми бачимо хвилю скасувань концертів, хвилю скасувань турів. ТЦК? Якщо б це було пов'язано з ТЦК, то реально на «Океан Ельзи» після першого концерту ніхто б не прийшов. Але ні, вони зібрали п'ять Палаців спорту, незважаючи ні на що.

Скільки груп, які заявили про себе, виживе

Більшість українських груп тихо зникають. Ніхто не пише пост «Ми закінчилися як група», якщо це не якийсь супер великий проект. Можливо, сподіваються, що ще зберуться, щось пограють. Але якщо ми почнемо підраховувати з 2000-2010 років, то зрозуміємо, що більшість українських груп вже не грають. Якщо це не великі імена, які заробляють музикою. Якщо ти заробляєш музикою, то змушений і далі її робити.

Я думаю, що з усіх нині існуючих груп на сцені залишиться менше 10%. Можливо, навіть менше 5%. Просто люди навіть не уявляють кількість цих груп. Здається, що їх 100-200. А їх тисячі. Ми збираємо таблицю з релізами і кожного місяця дивимося не менше 300 кліпів, які виходять. Альбоми — це рахунок на тисячі. Просто багато з них не пробиваються навіть через тисячу прослуховувань.

Про Клавдію Петрівну

Фактично Клавдія Петрівна — майже незалежна артистка. У них є лейбл NEBO MUSIC, на якому лише вона і OSTY. Важко назвати це якимось інститутом, коли на лейблі один чоловік. Це не той випадок, якби Міша Ясинський взяв Клавдію Петрівну і розкручував, маючи досвід Макса Барських і Олі Полякової. Це зовсім інший кейс.

Цікаво тепер, як це буде, коли всі знають, що це Соломія. В принципі, це просочилося в медіа ще за півроку або 8 місяців до цього. Просто людям насправді не важливо, чи Соломія це чи ні. Їм була цікава сама гра. І цю гру вона класно розіграла, це правда.

Мені дуже сподобався концерт Клавдії Петрівни. Я був там і потім багато сперечався з людьми, які говорили, що це було погано, що вона погано співає тощо. Все було класно, особливо для рівня артистки, яка вперше дає концерт — і відразу на 8000 осіб. Там було шоу, і постановка, і було видно, що вони вклали душу. А ти завжди цінуєш такі речі, коли бачиш, що люди не просто виступили, прорепетирувавши вчора в гаражі, а зробили справжнє шоу.

Про TikTok

TikTok спрацював і працює досі. Питання в тому, що не всі розуміють, що потрібно робити в TikTok, не у всіх вистачає сил на це. І не всім це дійсно потрібно. Це не панацея. TikTok — це не те, без чого ти помреш. Ні. У тебе може бути успішна група і без TikTok.

Справа в тому, що в TikTok дуже важко змусити людей дивитися те, що ти хочеш. Ти можеш записати відео, як прийшов у магазин і накинувся на сосиску — і це збереться 4 млн переглядів. А потім ти постиш свою пісню — і там три перегляди. Тому що всім хочеться дивитися, як ти кричиш на сосиску, а не на твоє творіння. І це велика проблема. Ламати ці алгоритми нікому не вдається. Або ти системно працюєш, або просто