15 мільйонів за життя: чому родини загиблих у російському полоні не можуть довести катування своїх рідних.

«Я впевнена, що експерти пишуть у своїх висновках про смерть від захворювання, тому що держава хоче заощадити на виплатах таким родинам, як моя, адже нас багато», — говорить Тетяна Т., дружина військового. Його тіло передали з полону в березні 2024 року.

«Щоб за померлого в полоні родина могла отримати виплату як за бійця, який загинув у бою, потрібно довести, що людина потрапила в полон під час виконання бойового завдання. І що смерть викликана саме перебуванням у полоні», — пояснює адвокат з військового та кримінального права Адвокатського об'єднання «Актум» Оксана Доготер.

Але чи можуть українські експерти визначити причину смерті бійців за станом тіл, переданих з росії? Як оформлення медичних документів може вплинути на виплату? Чому Женевська конвенція перешкоджає безперешкодному призначенню таких виплат? Все це з'ясувало hromadske.

Проблеми судмедекспертизи

«Нас у Донському змушували 5 тисяч разів на день присідати. У камері був старший чоловік. Він не витримав, впав, а нам заборонили йому допомогти. Ми над ним присідали до самої ночі. Я пам'ятаю, як його очі поступово ставали скляними. Його серце зупинилося.

А Павла Божка росіяни так побили, що переломали всі кістки, у нього відмовили нирки. У карцері йому 13 днів не давали спати, у нього почалися психічні розлади. А за російськими документами він помер у колонії від панкреатиту», — розповідає колишній боєць Олексій Ануль. У російському полоні йому шість разів змінювали місця утримання. Його обміняли в ніч на 1 січня 2023 року.

За словами одного з слідчих, який веде досудове розслідування по справах загиблих українських полонених, причиною їхньої смерті росіяни завжди вказують якусь хворобу: пневмонію, туберкульоз, серцеву недостатність, проблеми шлунково-кишкового тракту тощо.

«У мене таке враження, що наші судмедексперти, коли тіло доставляють в Україну, просто переписують українською російські висновки і не проводять експертизу як слід. Росіяни написали моєму чоловікові туберкульоз — наші це повторили», — говорить Оксана К., дружина загиблого в полоні.

Однак слідчий це спростовує.

«Ми не можемо сліпо вірити тому, що пишуть російські судмедексперти. Після повернення тіла експертизу проводять вже наші спеціалісти — в рамках кримінального провадження щодо смерті. І свідоцтво про смерть ЗАГС видає на основі висновків українських експертів, а не російських», — сказав він нам на умовах анонімності.

За словами Олексія Анулі, померлий у полоні боєць може довго лежати в камері серед живих, поки росіяни не заберуть тіло. Але чи відразу вони передають його своїм експертам для проведення розтину? І скільки часу проходить, перш ніж проведуть обмін?

Судмедексперт Станіслав працює з тілами, які повертають в Україну. Він відзначає, що їхній стан зазвичай жахливий: вони могли довго бути закопаними в тимчасовому похованні, могли зберігатися не в морозильній камері або кілька разів заморожуватися і розморожуватися.

Крім того, тіл для обміну між росією та Україною так багато, що і в українських моргах вони можуть бути місяцями, перш ніж дійде до експертизи. Це все ускладнює роботу експерта. Тетяна Т. розповіла, що судмедексперти навіть не змогли зашити тіло її чоловіка після огляду: воно було як желе.

«Експертиза повинна дати відповідь слідчому, чи могли ушкодження, які отримав чоловік, стати причиною його смерті. Існують затверджені Міністерством охорони здоров'я правила проведення судово-медичної експертизи трупів.

Якщо з моменту смерті пройшло багато часу і тіло зберігали в неналежних умовах, то через гниття дійсно нелегко визначити стан внутрішніх органів, знайти сліди катувань. Через гниття, наприклад, зникають ознаки крововиливів або докази застосування електрошокерів. А якщо труп скелетований, то і факт розриву внутрішніх органів через побиття вже неможливо встановити», — говорить судмедексперт Станіслав.

За його словами, до полонених росіяни застосовують витончені способи катувань: багатогодинне стояння з піднятими руками, перебування в кам'яному мішку (карцері), безкінечні віджимання від підлоги тощо.

«Це катування, яке не залишає слідів: просто не витримує серцева м'яз. Але який експерт встановить причину зупинки серця? Однак крупозну пневмонію я побачу і на гнилій трупі, так само — переломи кісток», — додає судмедексперт.   

Чи помер би він, якби не полон?

Для родичів загиблих у полоні важливим є не лише визначення хвороби, яка стала причиною смерті. Необхідно, щоб судмедексперт зафіксував: хвороби або травми, несумісні з життям, людина отримала саме в полоні, і це є наслідком умов утримання.

«Якщо людину два роки, наприклад, катують голодом, то причиною його смерті є незворотні процеси в організмі, викликані тривалою голодовкою, а не просто хвороба шлунка. Якщо у людини внаслідок виснаження або стресу в полоні ослабло серце, то 5 тисяч присідань для нього можуть стати смертельними.

В експертному висновку спеціаліст повинен зазначити, що смерть настала внаслідок загострення хвороби, що виникла в результаті катувань. А щоб експерт так написав, слідчий повинен задати йому конкретне питання про це», — зазначає адвокат Оксана Доготер.

Тобто, якщо експерт у своєму висновку не пов'язує смерть з перебуванням у полоні, то слідчий не спитав його про цю зв'язок.

«Я не можу говорити про всіх слідчих. Особисто я задаю експертам ті питання, які необхідні мені в рамках конкретного кримінального провадження», —